Алессандро Барікко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алессандро Барікко
Alessandro Baricco.jpg
Народився 25 січня 1958(1958-01-25)[1][2][…] (63 роки)
Турин, Італія[4]
Країна Flag of Italy.svg Італія
Діяльність письменник, журналіст, телеведучий, драматург, музикознавець, прозаїк-романіст, сценарист, літературний критик, автор, радіоведучий, кінорежисер
Alma mater Туринський університет
Мова творів італійська[5]
Magnum opus Castelli di rabbiad і Silkd
Нагороди

CMNS: Алессандро Барікко у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Алесса‎́ндро Барі́кко  (італ. Alessandro Baricco; нар. 25 січня 1958, Турин) — італійський письменник, драматург, журналіст, есеїст, літературний і музикальний критик. Романи письменника перекладені багатьма мовами.

Життєпис[ред. | ред. код]

Алессандро Барікко народився 25 січня 1958 року в Турині.

Отримав ступінь з філософії під керівництвом Джанні Ваттімо. По закінченні консерваторії за класом фортепіано, Барікко опублікував два есе з музичної критики: "Втеча генія. Про музичний театр Россіні "(Il genio in fuga. Sul teatro musicale di Rossini, 1988) про Джоаккіно Россіні та «Душа Гегеля і вісконсінські корови» (L'anima di Hegel e le mucche del Wisconsin, 1993) про зв'язок музики з сучасністю. Згодом працював музичним критиком в газетах La Repubblica і La Stampa й вів ток-шоу на каналі Rai Tre.

Барікко дебютував у літературі з романом «Замки гніву» в 1991 році. У 1993 році став одним із співзасновників школи письменницької майстерності в Турині, яка була названа Школою Голдена (Scuola Holden) на честь головного героя романа Дж. Д. Селінджера «Ловець у житі» Голдена Колфілда. Наразі в школі проводиться багато курсів з різних технік письма: від створення сценаріїв до журналістики, від розробки сюжетів відеоігор до написання романів та оповідань. У колі викладачів школи побували видатні письменники.

У наступні роки Барікко став широковідомим по всій Європі, його книги були на перших місцях у списках бестселерів в Італії та Франції. У 1993 році за роман «Море-океан» Барікко отримав премію Віареджо. Широке визнання отримала екранізація його театрального монологу «Легенда про піаніста»(1994), здійснена в 1998 році володарем «Оскара» режисером Джузеппе Торнаторе.

Барікко також працював з французькою групою Air; їхній спільний реліз «City Reading» являє собою читання роману Барікко «City» під акомпанемент. У 2003 році Барікко переїхав з Турина в Рим, де й живе в даний час з дружиною — журналісткою Барбарою Франдіно — та сином Самуеле.

У 2007 році за однойменним романом письменника на екрани вийшов фільм «Шовк», головні ролі в якому виконали Майкл Пітт і Кіра Найтлі. Ілюстрації для французького видання книги зробила художниця Ребекка Дотремер. У 2008 році Барікко дебютував у ролі режисера з фільмом «21-я лекція», присвяченим Дев'ятій симфонії Бетховена.

Твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • Замки гніву / Castelli di rabbia (1991)
  • Море-океан / Oceano Mare (1993)
  • Легенда про піаніста / Novecento (1994) (театральний монолог)
  • Шовк / Seta (1996, укр. переклад 2016)
  • City (1999)
  • Без крові / Senza sangue (2002, укр. переклад 2010)
  • Гомер. Іліада / Omero. Iliade (2004 рік)
  • Така історія / Questa storia (2005, укр. переклад 2010)
  • Еммаус / Emmaus (2009)
  • Містер Гвін / Mr Gwyn (2011 рік)
  • Тричі на зорі / Tre volte all'alba (2012 рік)
  • Smith & Wesson (2014 рік)
  • Юна наречена / La Sposa giovane (2015 рік)
  • Гра / The Game (2019)

Сценарії[ред. | ред. код]

  • 1900. Монолог / Novecento. Un monologo (Feltrinelli, 1994)
  • Іспанська партія / Partita spagnola (с Лючией Моизио) (Dino Audino, 2003)

Нариси і серії статей[ред. | ред. код]

  • Il genio in fuga. Sul teatro musicale di Rossini (Il Melangolo, 1988 — Einaudi, 1997)
  • L'anima di Hegel e le mucche del Wisconsin (Garzanti, 1993 — Feltrinelli, 2009)
  • Barnum. Cronache dal Grande Show (Feltrinelli, 1995) ISBN 88-07-81346-7
  • Barnum 2. Altre cronache del Grande Show (Feltrinelli, 1998)
  • Next. Piccolo libro sulla globalizzazione e il mondo che verrà (Feltrinelli, 2002)
  • I barbari. Saggio sulla mutazione (Fandango 2006 — Feltrinelli, 2008)

Різне[ред. | ред. код]

  • Nota introduttiva e postfazione di Cuore di Tenebra, di Joseph Conrad, Universale Economica Feltrinelli, 1995
  • Totem, con Gabriele Vacis e Ugo Volli, Fandango Libri, 1999
  • Totem 1 + videocassetta, con Gabriele Vacis, Rizzoli, 2000
  • Totem 2 + videocassetta, con Gabriele Vacis, Rizzoli, 2000
  • Introduzione a Chiedi alla polvere di John Fante, Einaudi 2003
  • Le scatole di Totem, Holden Libri 2002
  • City Reading — Tre storie western, CD con gli Air, Virgin 2003
  • Totem. L'ultima tournée, Baricco, Vacis, Tarasco, Einaudi 2003
  • City reading project. Lo spettacolo a Romaeuropa Festival, Rizzoli 2003
  • La sindrome Boodman, Linea D'Ombra

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]