Алессандро Пертіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алессандро Пертіні
Sandro Pertini
Алессандро ПертініSandro Pertini

7-й Президент Італійської республіки
Час на посаді:
9 липня 1978 — 29 червня 1985
Попередник Джованні Леоне
Наступник Франческо Коссіґа

Народився 25 вересня 1896(1896-09-25)
Стелла, Лігурія
Помер 24 лютого 1990(1990-02-24) (93 роки)
Рим
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Політична партія Італійська соціалістична партія

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Алессандро Пертіні (італ. Sandro Pertini; 25 вересня 1896, Стелла, Лігурія, Королівство Італія24 лютого 1990, Рим, Італія) — італійська політик-соціаліст, президент Італії з 1978 по 1985 рік.

Біографія[ред.ред. код]

Юність[ред.ред. код]

Алессандро Пертіні народився 25 вересня 1896 року в місті Стелла (провінція Савона). Він навчався в коледжі салезіанцев в Варацце, а потім у ліцеї Кьябрера у Савоні. Вищу освіта і диплом юриста він отримав в Університеті Генуї. До ідей соціалізму Пертіні долучив його вчитель філософії, який поділяв погляди соціалістів-реформістів.

У 1918 Пертіні вступив до Спілки соціалістичних партій Італії, після чого переїхав до Флоренцію, де захистив дисертацію з політології. Там же він познайомився з такими видатними італійськими соціалістами, як Гаетано Сальвенміні, братами Карлом і Неллі Росселли і Ернесто Россі.

Опір фашизму[ред.ред. код]

Після вбивства фашистами лідера Соціалістичної партії Італії Джакомо Маттеотті, Алессандро Петрина став затятим прихильником боротьби з тоталітарним режимом. Він і сам кілька разів був побитий фашистами, але все ж не втрачав віри в свої ідеали. У 1923 році Пертіні засудили до ув'язнення в концентраційний табір, але йому вдалося втекти. Пізніше він разом з Філіппо Карло Росселли і Ферруччо Паррі організував втечу під Францію Філіппо Тураті, найбільш відомого лідера партії соціалістів, а також сам його при цьому супроводжував. Там він залишався до 1926 року, працюючи при цьому каменярем.

Після повернення в Італію в 1926 він був заарештований в Пізі і засуджений до 10 років тюремного ув'язнення.

У 1935 Пертіні інтернували на острів Санто-Стефано в Тірренському морі, де він залишався до 1943.

На відкритті XIII молодіжних ігор в 1981

Він був звільнений через місяць після арешту Беніто Муссоліні, і приєднався до руху італійського опору проти німецьких окупантів, а також проти новоствореної Італійської соціальної республіки. Незабаром він був заарештований німцями і засуджений до смертної кари, але під час одного з антинацистських рейдів звільнений партизанами. Після цього Пертіні вирушив на північ Італії, де став організатором партизанського руху. За роки війни Алессандро Пертіні дослужився до звання лейтенанта і був нагороджений кількома медалями за хоробрість.

Навесні 1945 Пертіні входив до Комітету національного звільнення Північної Італії. Він був противником будь-яких переговорів з Муссоліні. За твердженням одного з керівників антифашистського повстання Лео Вальяні, рішення про розстріл Муссоліні було прийнято Пертіні, Серені, Лонго і Вальяні.

Президентство[ред.ред. код]

У 1945 році Пертіні був обраний депутатом першого парламенту Італійської республіки. Після війни він також став видним діячем Італійської соціалістичної партії. Він критикував всі форми колоніалізму, а також корупцію в італійській державі і навіть усередині соціалістичної партії. У 1968 році він був призначений головою Палати депутатів Парламенту Італії. 8 липня 1978 року в 16-му турі голосування Пертіні обрано президентом Італійської Республіки. На посту президента Італії досяг успіху у відновленні довіри суспільства до як до держави в цілому, так і до різних її інститутів. 29 червня 1985 року достроково пішов у відставку з поста президента Італії.

З 29 червня 1985 року — довічний сенатор.

У грудні 1988 року був нагороджений Медаллю миру імені Отто Гана в Берліні за видатні заслуги у справах миру і міжнародного взаєморозуміння.

Помер 24 лютого 1990 року в Римі у віці 93 років. Смерть Алессандро Пертіні розглядалася багатьма як національна трагедія, а про нього самого пізніше говорили як про найуспішнішого політика сучасної Італії.

Факти[ред.ред. код]

Згадується в знаменитій пісні Тото Кутуньо «L'italiano»: e un partigiano come Presidente (і партизан як Президент).

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]