Алехандро Де ла Сота (футболіст)
 | ||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Alejandro de la Sota Eizaguirre | |||||||||
| Народження | 1881 | |||||||||
| Іспанія | ||||||||||
| Смерть | 8 лютого 1963 | |||||||||
| Іспанія | ||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Іспанія
| |||||||||
| Позиція | нападник | |||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
.svg){kind=small}
Алехандро Де ла Сота Ейсагірре (ісп. Alejandro de la Sota Eizaguirre), — баскський футболіст, засновник клубу «Атлетик» з Більбао. Був нападником та капітаном команди[1]. Сьомий, найуспішніший та впливовіший, президент першого футбольного клубу басків[2].
Один з перших футболістів новоствореної баскської команди. Був в числі 33 сосіос (співзасновників) футбольного клубу, в 1901 році, на перших історичних зборах в кафе «García de la Gran Vía»[3]. Сьомий президент клубу правив з 1911 по 1917 роки, за його кермування клуб добився найбільших своїх економічних та спортивних успіхів. Було споруджено Стадіон Святого Мамаса та створена концепція кантери басків (участь в команді виключно басків футболістів родом з Бізкаї)
Алехандро Де ла Сота родився в найбагатшій та найвпливовішій в Країні Басків та на всіх Піренеях — Родині Де ла Сота. Як капітан команди тричі здобував тогочасний головний трофей іспанського футболу — Кубок Короля (Кубок дель Рей)[4][5], вважався граючим президентом й одним з тренерів команди[6].
Закінчивши кар'єру футболіста, Алехандро перейшов працювати у свій клуб. Ймовірно його так делегувала Родина Де ла Сота, найбагатша на всьому узбережжі Бізкайської затоки. Його родина, окрім накопичування багатств, опікувалася численними культурними та національними баскськими організаціями, виділяючи чверть своїх прибутків на різні їхні акції. Іспанський та інші уряди Європи вважали їх найвпливовішими магнатами, на яких тримається баскський революційний та національний рух. Вивчений своїм баскським традиціям, Алехандро продовжував їх та втілював у своєму клубі. За його безпосередньої участі була припинена участь футболістів легіонерів в команді, ба більше - обумовлено, що тільки корінні баски зможуть грати за головну команду басків. І цій традиції баски дотримуються більше сотні років.
Маючи чимало знайомих в економічних та вищих колах баскського суспільства, Алехандро заручився їх підтримкою в плані розбудови клубу: за його правління сосіос (членів) клубу збільшилося в кілька разів. Крім того, йому вдалося віднайти кошти для побудови нового стадіону в Більбао. І за рік-два, поруч церкви Святого Мамаса постав найбільший (на той час в Іспанії) футбольний стадіон.
В часи громадянської війни в Іспанії сліди Алехандро загубилися. Зважаючи на експропріацію всіх статків Родини Де ля Сота, та переслідування їх іспанським урядом ймовірно, що Алехандро загинув.
Титули[ред. | ред. код]
- Володар Кубка Іспанії (3): 1902, 1903, 1904
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Початки клубу «Атлетик» Більбао. Архів оригіналу за 28 вересня 2017. Процитовано 1 січня 2018.
- ↑ Другий президент «Атлетика»[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Los primeros socios del Athletic Club, fueron los siguientes: Don Alejandro Acha, Don Fernando Iraolagoitia, Don Pedro Iraolagoitia, Don Luis Silva, Don Alejandro de la Sota, Don Amado Arana, Don Ramón Silva, Don Remigio Eguren, Don Paulino Iturrino, Don Rafael Yanke, Don Luis Yanke, Don Angel Pérez, Don Ulpiano Torre, Don Alfredo Mills, Don Ricardo Quintana, Don Antonio Zubillaga, Don Luis Ibarzabal, Don Luis Marquez, Don Luis Astorquia, Don José Mª Alday, Don Francisco Iñiguez, Don Eduardo Montejo, Don Pedro Igartua, Don Jose Mª Ibáñez de Aldecoa, D. Agustín Orensanz, D. Rafael Gutiérrez del Río, Don Federico de Olano, Don Miguel Maeztu, Don César Arana, y D. Luis Damborenea. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 1 січня 2018.
- ↑ Finales ganadas por el Athletic: Copa de la Coronación 16 de mayo de 1902. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 1 січня 2018.
- ↑ Finales ganadas por el Athletic: Copa de Su Majestad el Rey de Fútbol de mayo de 1903. Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 1 січня 2018.
- ↑ Fue de los mejores jugadores de las escuelas de Manchester, que lamentaron su marcha; fue fundador del Athletic, jugador, capitán (equivalente a entrenador) y presidente. Las cuatro cosas almismo tiempo (На ті часи ще не було офіційного статусу тренера команди, зазвичай ці функції падали на одного з лідерів, капітанів команди та президентів клубу) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2018. Процитовано 1 січня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Eduardo Rodrigálvarez: «100 jugadores del Athletic (de William a Williams)»; Eduardo Rodrigálvarez; «Lectio Ediciones»; Barcelona; 2017; ISBN 978-84-16918-20-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Очільники футбольного клубу «Атлетика (ісп.)
- Президенти футбольного клубу «Атлетика» [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.] (ісп.)
|
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
