Алешандре Гімарайнс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Алешандре Гімарайнс
Особові дані
Повне ім'я Алешандре Енріке Боржес
Гімарайнс
Народження 7 листопада 1959(1959-11-07) (58 років)
  Масейо, Алагоас, Бразилія
Зріст 190 см
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Flag of Costa Rica.svg Коста-Рика
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
1979 Коста-Рика «Дурпанель Сан Блас»
1980—1981 Коста-Рика «Пунтаренас»
1982—1991 Коста-Рика «Сапрісса»
1992 Коста-Рика «Туррьяльба»
Національна збірна
1988—1990 Коста-Рика Коста-Рика 19 (0)
Тренерська діяльність**
1994—1995 Коста-Рика «Белен»
1996 Коста-Рика «Ередіано»
1997—2000 Коста-Рика «Сапрісса»
2000 Гватемала «Комунікасьйонес»
2001—2006 Коста-Рика Коста-Рика
2003 Коста-Рика «Картахінес»
2004 Мексика «Ірапуато»
2004 Мексика «Дорадос де Сіналоа»
2006—2008 Панама Панама
2009—2010 ОАЕ «Аль-Васл»
2010—2011 ОАЕ «Аль-Дхафра»
2011—2012 Коста-Рика «Сапрісса»
2012—2014 КНР «Тяньцзинь Теда»
2016— Індія «Мумбаї Сіті»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Алешандре Енріке Боржес Гімарайнс (порт.-браз. Alexandre Henrique Borges Guimarães; 7 листопада 1959, Масейо, Алагоас, Бразилія) — костариканський футболіст і тренер, з ім'ям якого пов'язані успіхи збірної Коста-Рики у 2000-ні роки. Етнічний бразилець очолив збірну перед вирішальними матчами азіатського мундіалю і виконав своє завдання, вдруге в історії вивівши «Тікос» у фінальну стадію змагань, тобто на чемпіонат світу 2002 року. Через чотири роки Гімарайнс повторив свій успіх, вже вивівши збірну у фінальну стадію чемпіонату світу 2006 року, ставши справжнім національним героєм у своїй країні.

Дитинство[ред.ред. код]

Народився у Бразилії. 1971 року переїхав у Коста-Рику разом з батьками — його батько був лікарем, і працював у панамериканській організації по боротьбі з малярією. Любов до футбольного м'яча у бразильця була в крові, тому він став грати у футбол.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Першою його командою була «Дурпанель Сан Блас» у другому дивізіоні в 1979 році, потім він перейшов в «Мунісіпаль Пунтаренас», де він відіграв два сезони.

З 1982 по 1991 роки він виступав за «Сапріссу», провідний клуб країни, де Гімарайнс тричі ставав чемпіоном країни.

У 1992 році Гімарайнс відіграв останній сезон у клубі «Турр'яльба», після чого закінчив кар'єру з 95 голами в 377 іграх чемпіонату Коста-Рики.

Кар'єра в збірній[ред.ред. код]

У 1984 році Алешандре прийняв костариканське громадянство, що дозволило Гімарайнсу потрапити в збірну. Проте за шість років він провів лише 16 матчів у її формі. Три з них — на чемпіонаті світу 1990 року, але нічим не запам'ятався, оскільки виходив на заміну в кінцівках.

Тренерська кар'єра[ред.ред. код]

Став працювати тренером, спершу в нижчих лігах, потім у молодіжній збірній і другим тренером в «Сапріссі». Після цього потрапив в обойму провідних тренерів країни — працював в «Белені», «Ередіано», «Сапріссі» і гватемальскому клубі «Комунікасьйонес». За три сезони в «Сапріссі» він двічі робив команду чемпіоном, ще одного разу — переможцем центроамериканської Ліги чемпіонів.

Зробивши «Сапріссу» чемпіоном країни 2000 року, Гімарайнс пішов у збірну, де спочатку працював помічником свого колишнього співвітчизника Жилсона Нуньєса. Але той довго не міг знайти контакт з гравцями, і це вилилося в те, що костариканцям довелося проводити додатковий матч за право виходу у фінальну частину відбіркового турніру з Гватемалою. Саме цей матч став дебютом для Гімарайнса у збірній. Природно, ні в кого не виникло ідеї його звільнити — завдання виходу на чемпіонат світу 2002 року він вирішив в прекрасному стилі.

У наступному відбірковому циклі Гімарайнс знову зробив свою роботу на «відмінно», знову повернувшись на звичний пост в самий останній момент. При ньому Коста-Рика не без зусиль, але потрапила у фінальну частину чемпіонату світу. Однак на другий раз збірна не змогла вийти з групи, програвши всі 3 зустрічі. Хоча, звичайно, сторони підписали контракт до 2010 року, Гімарайнс був звільнений з посади тренера збірної.[1]

7 листопада 2006 року на своєму 47-му році Гімарайнс був обраний головним тренером збірної Панами[2]. А у квітні 2009 року він переїхав в Близький Схід і тренував еміратські клуби «Аль-Васл»[3] та «Аль-Дхафра».

1 червня 2012 року очолив клуб китайської Суперліги «Тяньцзинь Теда», де пропрацював наступні два сезони.

19 квітня став тренером клубу індійської Суперліги «Мумбаї Сіті».

Особисте життя[ред.ред. код]

У вільний час Алешандре любить почитати книжки, пограти в теніс або баскетбол. Іноді сам пише спортивні розповіді. Неохоче спілкується з пресою і не любить говорити про особисте життя. Тим не менш, популярність Гімарайнса в Коста-Риці є високою. Його люблять і поважають, адже цей фахівець двічі в критичній ситуації приходив в команду і двічі виводив її у фінальну стадію чемпіонату світу.

Син Алешандре, Селсо Борхес, також футболіст, і є гравцем збірної Коста-Рики.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]