Алич Степан Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алич Степан Йосипович
Народився 8 червня 1946(1946-06-08)
Серединки, Тернопільський р-н, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер 13 жовтня 1984(1984-10-13) (38 років)
Тернопіль, Українська РСР, СРСР
Національність українці
Діяльність поет
Мова творів українська

Алич Степан Йосипович — (справж. — Мокрій; 8 червня 1946, с. Серединки, нині Тернопільського району Тернопільської області — 13 жовтня 1984, м. Тернопіль) — український поет.

Життєпис[ред. | ред. код]

Через нещасний випадок у десятирічному віці зазнав важкої травми і на все життя залишився прикутим до ліжка. Середню школу закінчив екстерном. Перебував у Бережанському пульмонологічному санаторії, Підгаєцькому будинку інвалідів, геріатричному інтернаті в с. Петриків Тернопільського району.

Вперше вірші було опубліковано у тернопільських газетах, згодом — у піврічн. «Поезія» (Київ, 1985) та республіканській пресі, зокрема «Гонець від сонця і весни» (Літературна Україна. — 1985. — 17 січ.); «Земле, я оптиміст, як і ти» (Жовтень. — 1985. — Ч. 11). Посмертно вийшла збірка «Сяйво благословенне» (К., 1988, упорядник Я. Гевко). Понад 200 віршів — у рукописах.

Окремі поезії опубліковані в журналі «Тернопіль» у додатку «Тернопільщина літературна» (1991. — Вип. 1). Про Алича на ТТБ знято д/ф «Небо любові» (1996; сценарій І. Дем'янової, режисер Т. Кармазин).

Джерела[ред. | ред. код]