Аллілгірчична олія
| Алліл ізотіоціанат | |
|---|---|
 Allyl isothiocyanate
| |
 Space-filling model of allyl isothiocyanate
| |
| Назва за IUPAC | 3-Isothiocyanato-1-propene |
| Інші назви | synthetic mustard oil |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 57-06-7 |
| PubChem | 5971 |
| Номер EINECS |
200-309-2  |
| KEGG | D02818 |
| ChEBI | 73224 |
| SMILES | C=CCN=C=S |
| InChI | 1/C4H5NS/c1-2-3-5-4-6/h2H,1,3H2 |
| Номер Бельштейна |
773748 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C4H5NS |
| Молярна маса | 99,15 г/моль |
| Густина | 1.013–1.020 g/cm3 |
| Тпл | −102 |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Алілгірчична олія, або алілізотіоціанат[1] — ефірна гірчична олія.
Отримується дистиляцією води, яка містила розмелене насіння. Олію отримують змоченням порошку насіння гірчиці теплою водою.[1] Від такого змочення фермент мірозині, який міститься в насінні починає діяти на глікозид синігрін, які містяться також в насінні.[1] Глікозид під дією мірозину розпадається на глюкозу, кислий сірчанокислий калій і ефірну олію.[1]
Ефірна олія різко пахне гірчицею і подразнює шкіру.[1] 2%-ний розчин цієї олії в спирті використовують для розтирань при ревматизмі і радикуліті.[1] Йому ж зобов'язані своєю дією гірчичники.
Алілгірчична олія в Україні схвалена до використання в харчових продуктах як харчовий додаток як консервант і антиокислювач.[2]
- ↑ а б в г д е Н. Бартошевич. О горчице / Химия и жизнь. Научно-популярный журнал Академии Наук СССР. — 1990, №2. ISSN 0130-5972 (с.: 66)
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 р. N 12: Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 15 січня 2015.