Алое багатолисте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алое багатолисте
Aloe-Polyphylla-Lesotho.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Xanthorrhoeaceae
Підродина: Асфоделеві (Asphodelaceae)
Рід: Алое (Aloe)
Вид: Алое багатолисте
Біноміальна назва
Aloe polyphylla
Pillans, 1934
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aloe polyphylla
EOL: 1085489
IPNI: 529787-1
Logo-ThePlantList.png The Plant List: kew-297841
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aloe polyphylla

Алое багатолисте[1] (Aloe polyphylla, Pillans) — сукулентна рослина роду Алое.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Квіти Алое багатолистого
Листя Алое багатолистого розташовані по спіралі

Це сукулентний багаторічник з майже круглою розеткою, що складається з 75-150 зазвичай прямих листків до 80 см у поперечнику, розташованих по спіралі, загострено-трикутних, зеленувато-сизого кольору. Листя сильно м'ясисті, яйцевидно-довгасті. Квітконіс заввишки 50-60 см, розгалужений майже від основи, з квітками, розташованими на верхівках гілок. Квітки блідо-червоні або рожеві, рідше жовті.

Місця зростання[ред.ред. код]

Лесото (Південна Африка). Алое багатолисте зустрічається на хребті Тхаба Путсоа і в Масеру в Драконових горах на висоті близько 2 300 м над рівнем моря. Цей рідкісний вид має велике значення для садівництва, проте популяція його скоротилася через викопування рослин для продажу садівникам. В наш час[Коли?] відомо близько 3 500 екземплярів приблизно в 50 місцях. Рослина зникла з 12 раніше відомих пунктів.

Охоронний статус[ред.ред. код]

Алое багатолисте внесене до Додатку І Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES). [2]

Утримання у культурі[ред.ред. код]

Алое багатолисте має репутацію рослини, яку досить важко вирощуватти. Зростаючі у природі на великій висоті, воно погано переносить високі температури.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1(1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.
  • Albano, P.-O. (2003). La Conaissance des Plantes Exotiques: 1-324. Édisud, Aix-en-Provence.
  • Germishuizen, G. & Meyer, N.L. (eds.) (2003). Plants of Southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14.: i-vi, 1-1231. National Botanical Institute, Pretoria.
  • Carter, S., Lavranos, J.J., Newton, L.E. & Walker, C.C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew publishing, Royal Botanic Gardens, Kew, England.
  • Court, D. 1981. Succulent flora of southern Africa. (SuccF SAfr)
  • Gibbs Russell, G. E. et al. 1985. List of species of Southern African plants, ed. 2. Mem. Bot. Surv. S. Africa v. 51.; v. 56. 1987 (L SAfr)
  • Guillarmod, A. J. 1971. Flora of Lesotho. (F Lesotho)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard)
  • Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr) 194.
  • Wyk, B. E. van & G. Smith. 1996. Guide to the Aloes of South Africa. (L Aloe SAfr)

Джерела[ред.ред. код]