Алое білувате

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алое білувате
No-image-uk.png
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Ксантореєві (Xanthorrhoeaceae)
Підродина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Рід: Алое (Aloe)
Вид: Алое білувате
Біноміальна назва
Aloe albida
(Stapf) Reynolds, 1947
Синоніми
Aloe kraussii Baker var. minor Baker
Aloe kraussii Schönland, Aloe myriacantha (Haw.) Schult. & J.H.Schult. var. minor (Baker) A.Berger, Leptaloe albida Stapf
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Aloe albida
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Aloe albida
EOL logo.svg EOL: 34613824
IPNI: 529182-1
ITIS logo.svg ITIS: 950287
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1188280
The Plant List: kew-297029

Алое білувате[1] (Aloe albida)  — сукулентна рослина роду Алое.

Етимологія[ред. | ред. код]

Алое білувате отримало свою назву від своїх білих квітів (лат. albida — білуватий).[2]

Місця зростання[ред. | ред. код]

Aloe albida має дуже невелиу область поширення (EOO). Існує понад 15 місць зростання, які не сильно фрагментовані. Росте в провінції Мпумаланга, Південноафриканська республіка та Свазіленді на висоті 1 500 м над рівнем моря.

Цей вид зростає на туманних гірських пасовищах і в ущелинах скель серед моху.

Опис[ред. | ред. код]

Алое білувате — це карликове алое з дрібними білими квітами. Як правило, зростає поодиноко або невеликими групами. Листя утворюють розетку близько 150 х 4-5 мм. Листя має воскове покриття, яке надає їм блідо-сіруватого / блакитно-зеленого кольору. Має одне суцвіття (90-150 мм) з дрібними білими квітами. Час цвітіння іноді в лютому, але, як правило, з кінця березня по квітень.

За розмірами і характеристиками листя схожий на Aloe saundersiae і має схожі квітки з Aloe myriacantha, хоча ця рослина набагато більша, і її квіти тьм'яно-рожеві (Reynolds, 1950).

Охоронний статус[ред. | ред. код]

Aloe albida переніс два основних зниження чисельності населення. Першим було знищення більшої частини його місць проживання через лісорозведення. Друге — коли багато з популяцій, що зплишилися після початкового залісення були піддані додатковому тиску, переважно, подальшим залісенням і вторгненням в середовище існування бур'янів. Залісення не є такою серйозною загрозою сьогодні, як це було в минулому, і багатьом субпопуляціям, особливо в горах між Барбертоном і Свазілендом нічого не загрожує в даний час. Тим не менш, деяке постійне зниження особин може очікуватися через деградацію середовища проживания в результаті чужорідних інвазій. Незаконний збір для садівничих цілей, являє собою потенційну загрозу в деяких з відомих місць проживания виду.

У Червоному списку рослин Південної Африки (англ. Red List of South African Plants) Aloe albida занесено до категорії видів, близьких до загрозливого стану (англ. Near Threatened (NT)).

Внесене до Додатку І Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (CITES).[3]

Використання[ред. | ред. код]

Цей витончений вид алое в основному використовується в садівництві, де це має привабливий вигляд і його досить легко вирощувати.

Утримують рослини в легкій тіні в добре провітрюваному приміщенні, де вони отримують тільки вранішнє сонце. Важливо добре поливати ці рослини протягом усього вегетаційного періоду. Тим не менш, взимку вони повинні отримувати полив, тільки за теплої погоди.

Література[ред. | ред. код]

  • Bornman, H. & Hardy, D. 1971. Aloes of the South African veld Voortrekkerpers, Johannesburg. (англ.)
  • Craib, C. 2005. Grass aloes in the South African veld. Umdaus Press, Pretoria. (англ.)
  • Jackson, B. D. 1953. A glossary of botanic terms. Gerald Duckworht, London. (англ.)
  • Jeppe, B. 1969. South African aloes. Purnell, Cape Town. (англ.)
  • Plowden, C. 1970. A manual of plant names. Allen & Unwin, London. (англ.)
  • Reynolds, G. W. 1950. The aloes of South Africa. The Trustees: The Aloes of South Africa Book Fund, Johannesburg. (англ.)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Hall, A. V., De Winter, M., De Winter, B. and Van Oosterhout, S. A. M. 1980. Threatened plants of southern Africa. South African National Scienctific Programmes Report 45. CSIR, Pretoria.
  • Hilton-Taylor, C. 1996. Red data list of southern African plants. Strelitzia 4. South African National Botanical Institute, Pretoria.
  • Raimondo, D., von Staden, L., Foden, W., Victor, J. E., Helme, N. A., Turner, R. C., Kamundi, D. A. and Manyama, P. A. 2009. Red List of South African Plants. Strelitzia 25. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Victor, J. E. 2002. South Africa. In: J.S. Golding (ed), Southern African plant Red Data Lists. Southern African Botanical Diversity Network Report 14 (pp. 93-120), SABONET, Pretoria.

Посилання[ред. | ред. код]