Проскурняк вірменський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Алтея вірменська)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алтея вірменська

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальвоцвіті (Malvales)
Родина: Мальвові (Malvales)
Рід: Алтея (Althaea)
Вид: Алтея вірменська
Althaea armeniaca
Ten., 1837
Посилання
Вікісховище: Althaea armeniaca
Віківиди: Althaea armeniaca
EOL: 5408877
IPNI: 558770-1
ITIS: 1132789
NCBI: 446321

Алтея вірменська[1], проскурняк вірменський[2] (Althaea armeniaca) — багаторічна трав'яниста м'яко-повстиста рослина родини мальвових.

Стебло прямостояче, 60—150 см заввишки. Листки пальчастоп'ятироздільні, гострозубчасті, з видовжено-яйцюватими частками. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, рожево-фіолетові, у волотевидно-китицеподібному суцвітті. Квітконіжки за довжиною такі, як листки, у пазухах яких вони сидять, або трохи довші за них. Плід — збірний, з багатьох плодиків-сім'янок, розміщених кільцем. Цвіте у травні — вересні. 2n = 84[3].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у південно-східній Європі, Західній і Середній Азії; інтродукований до Південної Дакоти[4][5][6].

В Україні алтея вірменська трапляється у Приазов'ї (Херсонська обл., Генічеський р-н, о. Бирючий) та в Криму на зволожених місцях, пісках, черепашниках[1].

Заготівля і зберігання

[ред. | ред. код]

Заготовляють корені дворічного і старшого віку рослин восени після відмирання надземної частини. Корені швидко миють холодною водою, підсушують, знімають кору, і, розрізавши вздовж на 2-4 частини, швидко сушать під наметом або в сушарках при температурі 30-35 °С. Зберігають у сухих (сировина дуже гігроскопічна), добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 3 роки. В деяких країнах заготовляють і листя (перед цвітінням), і квітки (під час цвітіння).

Хімічний склад

[ред. | ред. код]

Корені алтеї містять до 35 % слизових речовин, які визначають цілющі властивості рослини, а також крохмаль (до 37 %), сахарозу (10,2), бетаїн (до 4 %) і жирну олію (до 1,7 %). "

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Препарати алтеї (порошок, водний настій, рідкий екстракт, сироп) використовують як протизапальний, обволікаючий і відхаркувальний засіб при катаральних станах дихальних шляхів, а також при проносах, гострих гастритах і ентероколітах завдяки обволікаючій дії на слизову оболонку шлунка. Алтея сприяє тривалішому впливові призначуваних разом із нею інших лікарських речовин, уповільнюючи їх всмоктування. У науковій і народній медицині алтею приймають всередину у вигляді відвару або холодного настою коріння при захворюваннях органів дихання (хронічні бронхіти, трахеїти, ларингіти, бронхопневмонії, бронхіальна астма, коклюш) та шлунково-кишкового тракту (катаральні стани стравохода, гастрити, ентероколіти, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, особливо супроводжувана проносами). Настій і екстракт, крім того, використовують внутрішньо при лікуванні екземи і псоріазу. В народній медицині відвар коріння рослини внутрішньо вживають при запаленні сечового міхура, болісному мимовільному сечовиділенні, диспепсії у дітей, запальних процесах у нирках; зовнішньо — для полоскання ротової порожнини, горла, промивання очей при запаленні повік, для клізм при діареї, а також як протизапальний і пом'якшувальний засіб у вигляді припарок. Відвар коріння у молоці використовують при туберкульозі легень. Авіценна пропонував відвар з коріння, листя і насіння як пом'якшувальний засіб при плевритах, каменях у сечовому міхурі і навіть при пухлинах. Коріння алтеї використовують для приготування пілюльної маси та як слизистий продукт у дієтичному харчуванні. В зарубіжній практиці при лікуванні захворювань горла, легень і травного тракту нарівні з коренями використовують і листя та квітки алтеї. Корінь рослини входить до складу грудних чаїв.

Вирощування

[ред. | ред. код]

Алтею лікарську слід вирощувати на легких або середнього механічного складу ґрунтах із заляганням ґрунтових вод завглибшки два-три метри. У зв'язку з трьох-, чотирилітньою культурою алтею слід розміщувати на запільних ділянках чи ж в місцях, де вирощують інші багаторічні лікарські рослини. На одному місці алтея може рости до 4 років. Найкращими попередниками для рослини є озимі зернові культури, а також просапні культури.[7]

Див. також

[ред. | ред. код]

Алтея лікарська

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 143.
  2. Althaea armeniaca // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Flora of North America. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  4. Germplasm Resources Information Network. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  5. The Euro+Med Plantbase Project
  6. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 22 травня 2020.
  7. Сайт «Ботанічка». Архів оригіналу за 10 серпня 2007. Процитовано 14 квітня 2010.