Алтинтаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алтинта́г, Алтуньшань (кит. 阿尔金山 — «золоті гори») — гірський хребет у Китаї. Північно-західне відгалуження гір Куньлунь, на заході Китаю, між Кашґарською і Цайдамською западинами, на південь від Лобнора і Дуньхуана. довжина становить 800 км. Формує природну межу плато Тибету з Сіньцзян-Уйгурським автономним районом і пустелею Гобі. Висоти 3 500—4 000 м, сягають найбільшої висоти 6 161 м. Схил, звернений до Тарімської западини (на півдні), крутий (перевищення висот 2 000-3 000 м), до Цайдамської (на сході ) — пологіший (500-1 000 м), прорізується наскрізною долиною — Цайдамською брамою.

Хребет був відкритий і описаний у 1876 році Н. М. Пржевальським.

За рельєфом розрізняють такі райони:

  • Південно-західна частина — гірська система з скелястими хребтами Токкуздавантаг і Актаг, максимальна висота становить 6 161 м. Гори покриті вічними снігами і льодовиками.
  • Центральна частина — нижча й вужча частина з переважаючими висотами 3 000-3 500 м, з формами рельєфу м'яких контурів і слабким розчленовуванням.
  • Північно-східна частина — ряд коротких масивів, висота яких перевищує 5 000  м. Є невеликі льодовини.

Складаються з пісковиків і стародавніх гнейсів, кристалічних сланців, філлітів. Корисні копалини — хроміти, руди свинцю, цинку, нікелю, платини.

Клімат регіону посушливий, різко континентальний.

Річка Черчен (найкрупніша в регіоні) знаходиться в південно-західній частині хребта, в центральній частині річок немає.

Гірські степи і кам'янисті пустелі, льодовики (західна частина). В передгір'ях переважають ландшафти галечниково-щебнистих кам'янистих пустель. В долинах, що розчленовують передгір'я, росте ефедра, саксаул, тамариск, солянки. Обширні простори гір оголені. У верхньому поясі гір — гірсько-степова рослинність і альпійські луги. Ліс відсутній.

Тваринний світ небагатий (дикі яки, антилопи-пекла, куку-ямани, в південно-західній частині — антилопи-аронго).

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Физическая география Китая. М., 1964. (рос.)
  3. Петров М. П. Пустыни Центральной Азии, т. 2, М.—Л., 1967. (рос.)
  4. Синицын В. М. Центральная Азия, М., 1959. (рос.)


Китай Це незавершена стаття з географії Китаю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.