Алфьоров Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алфьоров Олександр Анатолійович
Народився 30 листопада 1983(1983-11-30) (35 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Відомий завдяки історик, радіоведучий, громадський діяч, політичний діяч
Alma mater Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Нагороди Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Олександр Анатолійович Алфьоров (нар.30 листопада 1983, Київ) — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Походить з українського шляхетсько-старшинського та дворянського роду Алфьорових. Народився в місті Києві, в родині науковців: батько — Алфьоров Анатолій Миколайович, кандидат біологічних наук, довгий час працював із Миколою Амосовим; мати Алфьорова Євгенія Олександрівна — педагог.

Навчання[ред. | ред. код]

У 2001 р. закінчив середню школи № 137 (м. Київ). За час навчання у школі брав активну участь у конкурсі Малої академії наук: переможець всеукраїнського етапу МАН (2001) з історії. У 2006 р. завершив із ректорською відзнакою Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова за спеціальністю «викладач історії, вчитель правознавства». У 2012 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Історія України» за темою «Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI—XVIII ст.». З 2012 р. до початку війни студент заочного сектору Київської православної богословської академії (2 курси).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З 2008 р. працює радіоведучим Українського радіо «Культура» (з 2012 р. ведучий авторської передачі «Історичні Фрески»). З 2010 р. — молодший науковий (з 2012 р. науковий) співробітник Інституту історії України Національної академії наук України. У 2014—2018 рр. — прес-секретар народного депутата України Андрія Білецького, з зими 2014 по червень 2015 — керівник прес-служби полку «Азов».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 100 наукових статей; автор та співавтор книг:

  • Алфьоров О. Особові печатки правобережної України: кінець XVIII — перша половина XIX ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський 2004. — 100 с.
  • Алфьоров О. А., Однороженко О. А. Українські особові печатки XV—XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. — Харків: Вид. «Просвіта», 2009. — 200 с.
  • Алфьоров О. Старшинський рід Алфьорових: генеалогія, соціально-політичне та майнове становище слобідської гілки другої половини XVII — початку ХХ ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2009. — 150 с.
  • «Договори і постанови…» / Упорядник О. Алфьоров. — Київ: Вид. «Темпора» 2010. — 152 с.
  • Тисяча років української сфрагістики. Каталог виставки. /у співавторстві/ К.,2014. — 505 с.
  • Реєстри Сумського полку. 1660—1664 /Упорядники О. Алфьоров, О. Різниченко. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2016. — 534 с.
  • Реєстри Полтавського полку 1654 р. /Упорядники О.Алфьоров, О.Монькін. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2018. — 266 с.

Відповідальний секретар наукових збірників «Сфрагістичний щорічник» (Вип. 1-5), «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики» (Вип. 25-26).

У 2009 р. віднайшов в Російському державному архіві давніх актів (м. Москва) копію «Конституції Пилипа Орлика».[1]

2010—2017 рр. — співорганізатор 7 міжнародних Сфрагістичних конференцій.

2017 р. — Куратор та автор виставки «Святослав Хоробрий: Дух Епохи» (Музей «Золоті Ворота» Національного заповідника «Софія Київська»).

2018 р. — засновник «Історичного Радіо».

Автор герба Черняхівського району Житомирської області.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

2001—2008 рр. — Голова молодіжного осередку ВГО «Союз гетьманців-державників».

Член Українського геральдичного товариства.[2]

З 2016 р. член Вищої Ради політичної партії Національний Корпус, речник партії. З 2018 р. — керівник всеукраїнської кампанії «Пам'ять нації».

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]