Алхімік (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алхімік
Alchemist.jpg
Оригінал O Alquimista
Жанр квест
Автор Пауло Коельйо
Мова португальська
Виданий 1988 року
Видавництво Editorial Planeta[d]
ISBN-10: 0-06-250217-4, 85-7665-185-8
Попередній твір The Pilgrimage[d]
Наступний твір Бріда

Алхі́мік (порт. O Alquimista) — роман Пауло Коельйо, вперше опублікований у 1988 році. Написаний португальською мовою та перекладений на 71 мову станом на 2011 рік.[Джерело?]

Роман «Алхімік», в основу якого покладено алегорію, розповідає про подорож пастуха з Андалусії до Єгипту, після повторюваних снів, які показували, що саме там він знайде свій скарб.

Книга набула статусу міжнародного бестселеру. За підрахунками Франс Прес, її продажі склали понад 65 мільйонів копій у понад 160 країнах світу, увійшовши до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу кількість перекладів за життя автора.[Джерело?]

В основі роману[ред.ред. код]

Коельо писав «Алхіміка» тільки два тижні в 1987 році. Він пояснив, що був здатний писати в такому темпі, тому що історію "вже написали в його душі". Основна історія «Алхіміка» постає в роботах інших авторів. У 1935 році Аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес опублікував розповідь під назвою «Історія двох мрійників», в якій двоє чоловіків мріють про скарб. З'явилася ще одна версія в перекладі Е. У. Лейна «Тисяча і одна ніч». Історія також з'явилася в творі Румі "В Багдаді, мріючи про Каїр: у Каїрі, мріючи про Багдад". Таку притчу можна знайти і в Єврейській Хасидській історії.

Назва[ред.ред. код]

Назва роману досить проста і водночас незвичайна. Алхімія - середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної речовини - «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити прості метали на золото, срібло та лікувати різні хвороби.

Умберто Еко відзначав: «А назва - це завжди компас, який вказує читачеві шлях до інтерпретації тексту».

«Алхімік» - назва символічна. Алхімія, як стверджував Коельо, не обмежувалася пошуком Філософського Каменя або, як його іноді називали, «червоного лева», створенням Еліксиру Безсмертя. Один із героїв твору - Англієць - так і не зміг осягнути таємниць алхімії, тому що не розумів головного: справжній Алхімік - це той, хто збагнув Душу Світу і знайшов там призначені для себе скарби, тобто зрозумів свій шлях у житті.

Сюжет[ред.ред. код]

«Алхімік» розповідає про подорож пастуха з Андалусії на ім'я Сантьяго. Сантьяго вірить, що його повторювані сни віщі, вирішує звернутися до ворожки аби з'ясувати їхнє значення. Вона розповідає про існування скарбу в Єгипетських пірамідах. Коли він виходив, ворожка зазначила, що якщо він знайде скарб — вона хоче його десяту частину.

На початку його подорожі він зустрічає старого короля, що переконує його продати овець та відправитися у подорож до Єгипту, а також розповідає його власне життя, зокрема, що він хотів здійснити у житті. Його слова: «Якщо ти чогось хочеш — увесь Всесвіт буде сприяти тому, щоб твоє бажання збулося» є глибиною філософії та стали головним девізом книги.

За час подорожі, він стикається з коханням, небезпекою, можливостями, невдачами та вивчає багато про самого себе та світ загалом. Під час того, як він мандрував, він зустрічає вродливу арабську жінку на ім'я Фатіма, яка пояснила йому, що якщо прислухатися серця — можна відшукати те, чого воно шукає.

Згодом Сантьяго зустрічає самотнього алхіміка, який розповідає йому про власний шлях. Він каже, що люди бажають знайти скарби свого власного шляху, але не сам шлях. Сантьяго відчував невпевненість у своїх бажаннях і прислухався до вчень алхіміка. Алхімік каже: «Той, хто не зрозуміє свого власного шляху — не збагне його вчення». Також зазначає, що скарб набагато цінніший, аніж золото.

Сантьяго[ред.ред. код]

Головним героєм твору постає Сантьяго. Він мешкає поза сучасним розрахунком часу, в усіх епохах одночасно (білет на пароплав із Іспанії в Африку можна купити будь-коли у касі, але пастух, що вміє читати, – велике диво). Почнемо з того, що, як постмодерний образ, він – літературний колаж, він з усіх усюд. Ім’я та характер герой „позичив” у старого рибалки Хемінгуея („Старий і море”). Як Жульєн Сорель („Червоне і чорне” Стендаля), він навчався в семінарії, але прагнення пізнати світ пересилює тяжіння до Бога. За допомогою гаманця з трьома старовинними золотими, що їх батько знайшов у полі, Сантьяго стає чабаном і подорожує. Тут невимушено з’являється асоціація з трьома золотими волосинами Крихітки Цахеса (Гофмана). „Тисяча й одна ніч” – основа повісті про мандри вівчара, про що Коельо сам нагадав в останній книзі „Заїр”.

Сантьяго – пастух. Хто в Біблії не був ним, не пас вівці чи то в батька, чи то в тестя? І Авель, і Авраам, і Мойсей, і цар Давид ... В індійській традиції покровителем чабанів був сам Крішна, в грецькій – Аполлон, Геліос і Паріс, які, в свою чергу, самі пастухували. Божественними покровителями пастухів були Пан і Дафніс. Чабан через них пов’язаний із небом, із Богом, а через вівці – з тваринним і рослинним світом (навіть розуміє їхню мову), тому до пастуха зверталися за порадою, за ліками – травами, за прогнозом на врожай. Із-за відстороненості від громади та постійних мандрів на чабана часто дивилися як на характерника, чаклуна. Не забуваймо й про давню іудейську традицію: Бог – пастир, Земля – пасовисько, а люди – вівці, що їх доглядає і охороняє Бог. Можна дорівняти пастуха Сантьяго до „божественної дитини”, до „героїчної дитини”, до медіатора, що з’єднує Небо, Землю, Людей і Бога, до універсального образу, до архетипу.

Не залишаються помітними нашій увазі подорожі головного героя. Тут мандри та пригоди Сантьяго асоціюються із одіссеєю. Як Одіссей, чабан проходить своє магічне коло, упорядковує схему власного життя, знаходить скарби саме там, звідки розпочалася його подорож, у занехаяній напівзруйнованій церкві.

„Я завжди зможу знову стати чабаном, – подумав хлопець. – Я вмію пасти овець і ще не розучився це робити. А от нагода дійти до єгипетських Пірамід може більше не трапитись”.

Український переклад[ред.ред. код]

До української мови його «адаптував» співак, а отже - і перекладач Віктор Морозов, який паралельно працював над англомовним Гаррі Поттером. Першою книгою, з якої він ознайомив українського читача, так і власне ознайомився сам, був роман «Алхімік».

Розгорнувши оригінал, прочитавши його, В. Морозов кинувся перекладати: «Не знаючи, що буду робити з цим перекладом, не знаючи, хто опублікує, але відчуваючи, що повинен це зробити саме я».