Альберт Борман

Альберт Борман
нім. Albert Bormann
Народився	2 вересня 1902(1902-09-02) Гальберштадт, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер	8 квітня 1989(1989-04-08) (86 років) Мюнхен, ФРН
Країна	Німеччина  Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Членство	СА і СС
Роки активності	з 1931
Посада	депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	группенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Родичі	Герда Борман
Брати, сестри	Мартін Борман
Нагороди	Медаль «За вислугу років в НСДАП» Медаль «За вислугу років в НСДАП» Золотий партійний знак НСДАП Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Почесний кут старих бійців Спортивний знак СА Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Медіафайли у Вікісховищі

Альберт Борман (нім. Albert Bormann; 2 вересня 1902, Гальберштадт — 8 квітня 1989, Мюнхен) — один із високопоставлених працівників рейхсканцелярії Третього Рейху, оберштурмбанфюрер СА (20 квітня 1936), групенфюрер НСКК (22 липня 1936), ад'ютант Адольфа Гітлера. Молодший брат Мартіна Бормана.

Життєпис

Борман був сином Теодора Бормана (1862—1903), дрібного поштового службовця, і його другої дружини, Антонії Бернгардіни Меннонг. Перша дружина Теодора Бормана Луїза Гроблер померла в 1898 році. Від неї у нього залишився син Вальтер Борман. Антонія Борман народила трьох синів: один з них помер у дитинстві, в живих залишилися Мартін (народився в 1900 році) і Альберт (народився в 1902 році).

Борман отримав професію і працював банківським службовцем з 1922 по 1931 рік. У 1927 році вступив в НСДАП і став членом СА.

У 1929—1931 роках він був керівником Гітлер'югенду в Тюрингії.

У квітні 1931 року Мартін Борман довірив брату очолити фонд допомоги партії в Мюнхені. У жовтні 1931 був переведений з офісу НСДАП в рейхсканцелярию. Здійснював зв'язок фюрера з НСДАП.

З 1934 року став заступником рейхсляйтера Філіппа Боулера, начальника Канцелярії керівника НСДАП, з 1938 року очолював ад'ютантуру Адольфа Гітлера, відділ особового складу та діловодства в рейхканцелярії, де займався особистим листуванням і поштою фюрера. Крім того, у веденні Альберта Бормана перебувала так звана «скарбниця», кімната, розташована в підземеллях нової канцелярії, куди складалися отримані фюрером подарунки.

Спочатку Борман був штурмбаннфюрером СА, потім пішов швидкий кар'єрний ріст. Призначений одним з керівників Націонал-соціалістичного механізованого корпусу у званні группенфюрера.

Гітлер любив А. Бормана і вважав його надійним працівником. У 1938 році Борман був переведений в невелику групу ад'ютантів, які підпорядковувалися Мартіну Бормана. Працював в якості особистого помічника фюрера.

У 1938 році став депутатом рейхстагу від Західного Берліна.

20 квітня 1945 року під час битви за Берлін за наказом Гітлера Альберт Борман, військово-морський ад'ютант фюрера, адмірал Карл-Єско фон Путткамер, особистий лікар фюрера Теодор Морелль, особистий стоматолог Гуго Блашке, головний секретар Йоганна Вольф, секретарка Кріста Шредер і кілька інших осіб покинули Берлін літаком на Оберзальцберг. Група покинула Берлін авіарейсами протягом декількох днів.

Після капітуляції А. Борман жив у Баварії під вигаданим ім'ям, був сільськогосподарським робітникам на фермі.

У 1949 році був пізнаний, заарештований і засуджений Мюнхенським судом до дев'яти місяців каторжних робіт. Звільнився в жовтні 1949 року.

З журналістами не спілкувався, мемуарів не залишив і помер в 1989 році в Мюнхені.

Особистість

Альберт Борман сильно відрізнявся від свого старшого брата, Мартіна. Високий, культурний, намагався не показувати себе в центрі уваги. Стосунки між братами настільки зіпсувалися, що Мартін перестав називати Альберта на ім'я, і ​​кликав його «людина, яка тримає пальто фюрера». Винним у розриві стосунків між двома братами був Мартін: він так і не прийняв другого шлюбу свого молодшого брата і припинив із ним будь-які стосунки, не змінивши своєї позиції до останніх днів Рейху.

Нагороди

• Почесний кут старих бійців
• Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
• Спортивний знак СА
• Золотий партійний знак НСДАП
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою «Празький град»
• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)

Джерела

• Залесский К. А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — 2005. — С. 253.
• Joachim Lilla, Martin Döring, Andreas Schulz: Droste, Düsseldorf 2004, ISBN 3-7700-5254-4.
• Bert Ecke: Martin und Albert Bormann — Die verzankten Paladine des Adolf Hitler, 9. Dezember 2012