Альбрехт Австрійський, герцог Тешенський
Альбрехт Австрійський, герцог Тешенський | |
---|---|
нім. Erzherzog Albrecht Friedrich Rudolf von Österreich, Herzog von Teschen | |
![]() | |
Народився |
3 серпня 1817[1][2][…] Відень, Австрійська імперія[4] |
Помер |
18 лютого 1895[1][2][3] (77 років) Арко, Провінція Тренто, Трентіно-Альто-Адідже, Італія[4] |
Поховання | Імператорський склеп |
Країна |
![]() |
Діяльність | офіцер, політик |
Учасник | Австро-прусська війна, Австро-італійська війна 1848—1849 і Q4391823? |
Титул | ерцгерцог |
Посада | член Палати панів Імперської Ради[d] |
Військове звання | генерал |
Конфесія | католицтво |
Рід | Габсбурги-Лотаринзькі |
Батько | Карл Тешенський |
Мати | Генрієтта Александріна Нассау-Вайльбурзька |
Брати, сестри | Марія Кароліна Австрійська, Марія Тереза Австрійська, Вільгельм Австрійський, Фрідріх Австрійський і Карл Фердинанд Австрійський |
У шлюбі з | Гільдеґарда Баварська |
Діти | Марія Тереза Австрійська, Матильда Австрійська і Archduke Karl Albrecht of Austriad[2] |
Нагороди | |
![]() | |
Альбрехт Фрідріх Рудольф Австрійський, герцог фон Тешен (нім. Erzherzog Albrecht Friedrich Rudolf von Österreich-Teschen; 1817—1895) — ерцгерцог Австрійський, герцог Тешенський, фельдмаршал (1863), військовий діяч Австрійської імперії, обіймав посади головнокомандувача та генерал-інспектора Австрійської армії. Багатий землевласник та колекціонер мистецтва.
Біографія[ред. | ред. код]
Ерцгерцог Альбрехт народився у Відні 3 серпня 1817 р. в родині видатного австрійського військовика епохи наполеонівський війн ерцгерцога Карла та принцеси Генрієтти Нассау-Вейльбурзької, яка померла, коли дитині було 13 років. Ерцгерцог Альбрехт був онуком імператора Леопольда ІІ.
Мати ерцгерцога - Генріета Нассау-Вейльбурзька (1797-1829).
Альбрехт не мав фахової військової освіти. Теорію військової науки йому викладав особисто батько вдома. Шляхетне походження дозволило ерцгерцогу рано розпочати військову службу. У 1836 р., коли Альбрехту було 19 років його призначили командувати батальйоном Ц. і К. піхотного полку № 13 в Граці. У 1839 р. імператорським указом підвищено до підполковника і призначено в 4-й кірасирський барона Менгдена полк, який дислокувався в Угорщині[5].
1844 року отримав звання фельдмаршал-лейтенанта (у 27-річному віці) та посаду командувача військової залоги Відня. У 1848 р. покидає цей пост через загострення політичної ситуації в монархії.
Після тривалого відсторонення від військової справи йде добровольцем до італійської армії фельдмаршала Радецького. В грудні цього ж року Альбрехт отримує посаду командира дивізії в ІІ армійському корпусі. З нею бере участь в битвах під Мортарою (21 березня 1849 р.) та Новарою (23 березня 1849 р.) та взятті Ліворно, що поклало край Тосканському повстанню[6].
У 1850 р. призначений командувати ІІІ армійським корпусом в Богемії, на випадок військової агресії з боку Пруссії. Під час Східної війни 1853—1856 рр. командував обсерваційною армією.
З 1851 по 1860 був цивільним та військовим губернатором Угорщини. Оскільки політичні справи ерцгерцогу не були до вподоби, то він не зрадів цій посаді. У 1859 р., коли розпочалась війна з Сардинією, був відправлений з дипломатичними повноваженнями до Берліна, але місія не зазнала успіху. З 1860 р. із задоволенням стає до лав війська, очолює VIII армійський корпус. У 1863 р. отримує найвищий чин у австрійському війську — фельдмаршала.

У 1866 р. з початком бойових дій проти Пруссії та Італії отримує в своє командування Південну армію. Рекомендує імператору Францу Йосифу І на пост очільника Північної армії Людвіга Бендека. Останній не погоджувався на це призначення, але ерцгерцог Альбрехт його переконав. 24 червня 1866 р. армія під керівництвом ерцгерцога Альбрехта отримала блискучу перемогу під Кустоцою. Ця подія підняла авторитет ерцгерцога серед австрійської громади. Але на богемському театрі військових дій Австрію спіткала невдача. Північна армія була розбита в битві під Садовою. Після цього ерцгерцог Альбрехт став очільником обох армій, та воювати вже не довелось, так як було досягнуто мирних домовленостей в Нікольсбурзі[7].
Після війни Альбрехт був призначений армійським генерал-інспектором. На цій посаді він стане одним з визначних теоретиків та організаторів Австро-Угорської армії. Ерцгерцог писав теоретичні праці, спираючись на досвід кампаній проти Італії та Пруссії. Піклувався практичною підготовкою офіцерського складу, зокрема організацією військових маневрів (зокрема весняних маневрів 1893 р. в Угорщині[7]).
Помер 18 лютого 1895 р. в м. Арко в Тіролі. Похований в Імператорському склепі у Відні.
Сім'я та захоплення[ред. | ред. код]
Цікавинка |
Ерцгерцогу Альбрехту було присвячено композицію авторства Карла Комзака — «Erzherzog Albrecht marsch»[8]. |
В 26 років 19 квітня 1844 р. одружився з баварською принцесою Гільдегардою Луїзою Шарлоттою Терезією Фредерикою (1825—1865). Мав трьох дітей: Карл (1847—1848); Марія Терезія Анна (1845—1927); Матільда Марія Аденгульда (1849—1867). Смерть сина, дружини та доньки важко відбились на характері ерцгерцога. Був багатим землевласником, мав віллу в Арко. Любив писати твори військової тематики. У своїй віденській резиденції мав збірку творів мистецтва[5].
Резиденція Альбрехта у Відні, де розміщується його мистецька збірка Альбертіна.
Нагороди[ред. | ред. код]
Австрійська імперія/Австро-Угорщина[ред. | ред. код]
- Орден Золотого руна (1830)
- Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (1852)
- Військовий орден Марії Терезії
- командорський хрест (20 червня 1849)
- великий хрест (29 серпня 1866)
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го і 1-го класу з військовою відзнакою
- Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
- Військова медаль (Австро-Угорщина)
- Хрест «За вислугу років» (Австрія) 1-го класу
Російська імперія[ред. | ред. код]
- Орден Андрія Первозванного (20 липня 1839)
- Орден Святого Олександра Невського (20 липня 1839)
- Орден Білого Орла (20 липня 1839)
- Орден Святої Анни 1-го ступеня (20 липня 1839)
- Орден Святого Володимира 1-го ступеня
- Орден Святого Георгія
- 4-го ступеня (11 травня 1849) — «За італійську кампанію 1848 року.»
- 3-го ступеня (24 червня 1851) — «За подвиги зразкової мужності і особистої хоробрості, проявлені в італійських походах.»
- 1-го ступеня (2 липня 1870) — «За війну проти французів 1870 року.»
Королівство Баварія[ред. | ред. код]
- Орден Святого Губерта (1843)
- Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест
Королівство Ганновер[ред. | ред. код]
- Орден Святого Георгія (Ганновер) (1843)
- Королівський гвельфський орден, великий хрест (1843)
Королівство Пруссія[ред. | ред. код]
- Орден Чорного орла з ланцюгом
- Орден Червоного орла
- 1-го класу
- великий хрест
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест
- Pour le Mérite (10 квітня 1849)
Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]
- Орден Вірності (Баден) (1856)
- Орден Церінгенського лева, великий хрест (1856)
Королівство Італія[ред. | ред. код]
- Вищий орден Святого Благовіщення (21 вересня 1873)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (21 вересня 1873)
- Орден Корони Італії, великий хрест (21 вересня 1873)
Іспанія[ред. | ред. код]
- Орден Карлоса III, великий хрест з ланцюгом (25 червня 1883)
- Орден Святого Фердинанда, великий хрест
Королівство Обох Сицилій[ред. | ред. код]
- Константинівський орден Святого Георгія, великий хрест
- Орден Святого Фердинанда за заслуги, великий хрест
Королівство Сербія[ред. | ред. код]
- Орден Білого орла, великий хрест
- Орден Таковського хреста, великий хрест
Інші країни[ред. | ред. код]
- Орден Людвіга (Гессен), великий хрест (7 вересня 1843)
- Орден Рутової корони (Королівство Саксонія; 1851)
- Орден Віллема, командорський хрест (Нідерланди; 27 червня 1856)
- Орден Леопольда I, велика стрічка (Бельгія; 1 серпня 1856)
- Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (Королівство Вюртемберг; 1856)
- Орден Золотого лева Нассау (червень 1858)
- Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське; 22 жовтня 1859)
- Орден Слона (Данія; 19 вересня 1881)
- Орден Серафимів (Шведсько-норвезька унія; 20 квітня 1885)
- Бальї Великого хреста честі і вірності (Мальтійський орден)
- Орден Святого Йосипа, великий хрест (Велике герцогство Тосканське)
- Орден Почесного легіону, великий хрест (Франція)
- Орден Південного Хреста, великий хрест (Бразильська імперія)
- Орден «Османіє» 1-го ступеня з діамантами (Османська імперія)
- Орден Вежі й Меча, великий хрест (Королівство Португалія)
- Орден Спасителя, великий хрест (Королівство Греція)
- Орден Зірки Румунії, великий хрест з військовою відзнакою
- Орден Генріха Лева, великий хрест (Герцогство Брауншвейг)
- Орден князя Данила I, великий хрест (Князівство Чорногорія)
- Верховний орден Христа (Ватикан)
Пам'ять[ред. | ред. код]
Ерцгерцог Альбрехт запам'ятався, як автор однієї з найбільших перемог австрійської армії в ХІХ ст. Його твори з військової теорії видавались у Франції,Бельгії та Російській імперії[9].. У 1899 р. імператор Франц Йосиф І затвердив Пам'ятну відзнаку фельдмаршала ерцгерцога Альбрехта для офіцерів генерального штабу[10]. В цьому ж році у Відні йому було поставлено пам'ятник, автором якого є Каспар фон Цумбаш[11].
Ерцгерцог Альбрехт Тешенський був шефом Ц. і. К. угорського піхотного полку № 44 та 5-го уланського Литовського і 86-го піхотного Вільманстрандського полків Російської імператорської армії[5]..
Див. також[ред. | ред. код]
- Австро-італійська війна 1848-1849
- Австро-італо-французька війна
- Австро-італійська війна 1866
- Австро-прусська війна
- Альбертіна
Посилання та інформаційні джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #119482975 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 7 грудня 2014.
- ↑ Альбрехт, Фридрих-Рудольф // Военная энциклопедия Сытина / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. — СПб.: товарищество И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 2. — С. 352
- ↑ а б Там само — С. 353
- ↑ «Erzherzog Albrecht marsch» на YouTube. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 4 серпня 2015.
- ↑ Альбрехт, Фридрих-Рудольф // Военная энциклопедия Сытина / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. — СПб.: товарищество И. В. Сытина, 1911—1915. — Т. 2. — С. 353
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 грудня 2014.
- ↑ https://www.wien.gv.at/wiki/index.php/Albrecht_von_Österreich-Teschen[недоступне посилання з червня 2019]
|
- Народились 3 серпня
- Народились 1817
- Уродженці Відня
- Померли 18 лютого
- Померли 1895
- Померли в провінції Тренто
- Поховані в Імператорському склепі
- Габсбурги-Лотаринзькі
- Кавалери ордена Золотого руна
- Кавалери Великого Хреста ордену Марії-Терезії (Австро-Угорщина)
- Командори ордена Марії-Терезії (Австро-Угорщина)
- Кавалери Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
- Нагороджені Військовою медаллю (Австро-Угорщина)
- Нагороджені медаллю «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
- Нагороджені хрестом «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
- Нагороджені хрестом «За вислугу років» (Австрія)
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери Великого Хреста ордена Червоного орла
- Кавалери ордена Червоного орла 1-го ступеня
- Великі командори ордена дому Гогенцоллернів
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Нагороджені орденом Вірності (Баден)
- Кавалери Великого хреста ордена Церінгенського лева
- Нагороджені орденом Святого Губерта
- Кавалери Великого хреста Військового ордена Максиміліана Йозефа
- Кавалери ордена Святого Георгія (Ганновер)
- Лицарі Королівського Гвельфського ордена
- Кавалери ланцюга ордена Карлоса III
- Кавалери ордена Святого Фердинанда
- Кавалери Вищого ордена Святого Благовіщення
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Маврикія і Лазаря
- Кавалери Великого Хреста ордена Корони Італії
- Нагороджені орденом Білого орла (Сербія)
- Кавалери ордена Таковського хреста
- Кавалери ордена Людвіга Гессенського
- Кавалери ордена Рутової корони
- Командори військового ордена Віллема
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда I
- Кавалери Великого хреста ордена Корони (Вюртемберг)
- Кавалери ордена Золотого лева Нассау
- Кавалери Великого хреста ордена Білого Сокола
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Серафимів
- Нагороджені Великим Хрестом ордена Почесного легіону
- Кавалери Великого хреста ордена Південного Хреста
- Кавалери ордена Османіє 1 ступеня
- Кавалери Великого хреста ордена Вежі й Меча
- Кавалери Великого хреста ордена Спасителя
- Кавалери Великого хреста ордена Зірки Румунії
- Нагороджені орденом Генріха Лева
- Кавалери ордена князя Данила I
- Кавалери Верховного ордена Христа
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Генерал-фельдмаршали Пруссії
- Генерал-фельдмаршали (Російська імперія)
- Тешинські герцоги
- Військові теоретики
- Почесні шефи австро-угорських полків
- Фельдмаршали Австро-Угорщини