Альбрехт Вюртемберзький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альбрехт Вюртемберзький
нім. Albrecht Herzog von Württemberg
AlbrechtHerzogWürttemberg.jpg
Народження 23 грудня 1865(1865-12-23)
Австрія Відень
Смерть 31 жовтня 1939(1939-10-31) (73 роки)
Третій Рейх Альтсгаузен, Вюртемберг-Гогенцоллерн
Поховання Castle Altshausend
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Роки служби 18851919
Звання Generalfeldmarschall (Prussia).gif генерал-фельдмаршал
Командування 4-та армія
Група армій герцога Альбрехта
Війни / битви
Титул Герцог
Рід House of Württembergd
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Орден Чорного орла
Альбрехт Вюртемберзький у Вікісховищі?

Альбрехт Вюртемберзький (нім. Albrecht Herzog von Württemberg, Albrecht Maria Alexander Philipp Joseph von Württemberg; нар. 23 грудня 1865, Відень — пом. 31 жовтня 1939, Альтсгаузен) — німецький воєначальник, генерал-фельдмаршал Німецької імперської армії. Учасник Першої світової війни (19141918), командував об'єднаннями на Західному фронті. Останній крон-принц Вюртемберзький, голова королівського дому Вюртембергу з 1921 до 1939 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 23 грудня 1865 у Відні в родині герцога Філіпа та його дружини ерцгерцогині Марії Терези Австрійської, доньки Альбрехта Австрійського й Хільдегарди Баварської. Альбрехт став старшим серед п'яти дітей одного з правителів Королівства Вюртемберзького.

У серпні 1885 зарахований на військову службу до 19-го уланського полку Вюртемберзької армії в чині другого лейтенанта. Після цього він продовжив службу в прусській армії. З 1891 року він командир ескадрону в рідному полку. З 1893командир батальйону 119-го гренадерського полку, з 1896 — командир цього полку.

15 червня 1898 присвоєне звання генерал-майор. З жовтня 1898 — командир 4-ї гвардійської кавалерійської бригади в Потсдамі, а з вересня 1900 — командир 51-ї піхотної бригади в Штутгарті.

З 1901 призначено командиром 26-ї дивізії. 16 червня 1901 присвоєне звання генерал-лейтенант. 22 вересня 1906 підвищено в генерали кінноти та призначено командиром 11-го армійського корпусу, а з 1908 — командир 13-го армійського корпусу. 1 березня 1913 призначено генеральним інспектором 6-ї армійської інспекції з присвоєнням військового звання генерал-полковник.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

2 серпня 1914, за день до початку вторгнення кайзерівської армії до Бельгії, генерал-полковник Альбрехт Вюртемберзький призначений командувачем 4-ї армії, що мала у своєму складі п'ять армійських корпусів і ландверну бригаду, загалом у його підпорядкуванні було 180 000 осіб та 646 гармат. Начальником штабу армії був генерал В. фон Лютвіц. Армія була розгорнута на Західному фронті проти французьких військ і в середині серпня перейшла в наступ в Люксембурзі й південній Бельгії. 22—25 серпня в ході Прикордонної битви війська 4-ї армії спільно з 3-ю армією завдавали головний удар і здобули перемогу в Арденнській операції. У битві на Марні спочатку мав успіх в районі міста Рокіньї, але 11 вересня після вимушеного відходу 1-ї і 2-ї армій відвів свої війська в північному напрямку.

У жовтні 1914 4-та армія Альбрехта Вюртемберзького здійснила маневр на північний фланг фронту до Ла-Маншу, де розпочала наступ у західній частині Бельгії. Під час першої битви під Іпром війська герцога Альбрехта виконували головне завдання — наступали на 35-кілометровому фронті Остенде — Менен, для чого до складу армії додатково включили чотири свіжих корпуси. Генерал-полковник організував наступ на невеликому фронті, завдаючи головний удар біля Іпра проти британських військ, і допоміжний — на річці Ізер проти бельгійських військ, що перейшли до оборони на західному березі річки. Наступ на головному напрямку провалився, на допоміжному — 22 жовтня війська 4-ї армії форсували річку Ізер і закріпилися на лівому березі. Однак, коли бельгійці відкрили шлюз і затопили берега річки, були змушені залишити зайнятий плацдарм. В результаті бій закінчився фактично безрезультатно.

В подальшому, після стабілізації лінії фронту у Бельгії та Франції, герцог Альбрехт Вюртемберзький командував 4-ю армією на Західному фронті. 22 квітня 1915 року під час другої битви біля Іпра, яка стала другою за відліком битвою союзних військ Антанти з німецькою армією за контроль над стратегічно важливим фландрійським містом Іпром у Західній Бельгії. Битва відзначилася першим масштабним застосуванням бойових отруйних речовин на Західному фронті, в сутичці вперше після Болімовської битви, німцями активно застосовувалася хімічна зброя — хлор, від якого загинуло понад 5 000 осіб.

Проте, німецькій армії на чолі з герцогом Альбрехтом Вюртемберзьким, не вдалося скористатися панікою противника і не розвинути початковий успіх. Ціною великих втрат у боях 26 квітня — 12 травня він розширив прорив по флангах, але досягти спочатку визначеного завдання — захоплення Ізерського каналу до міста Іпр включно — не спромігся. Проте, німецьке командування повідомило про результати битви біля Іпра, як про свою перемогу.

У серпні 1916 року герцог був відзначений вищою нагородою Німецької імперії — Pour le Mérite, а 1 серпня 1916 року Альбрехт Вюртемберзький був підвищений у генерал-фельдмаршали. У другій половині 1915—1916 роках у смузі армії Альбрехта активних бойових дій не відбувалося.

З 25 лютого 1917 року він головнокомандувач «групи армій герцога Альбрехта»11 листопада 1918 — група армій «D»), що діяла від Вердена до швейцарського кордону). У 1918 році до складу його групи армій входили 19-та армія і дві армійські групи «B» і «C» (всього 26,5 дивізій), вона грала допоміжну роль до кінця війни.

Післявоєнний час[ред. | ред. код]

У 1918 році оголошений офіційним спадкоємцем свого чотириюрідного брата — короля Вюртембергу Вільгельма II (їх загальним прапрадідом був герцог Фрідріх Євген (1732—1797), що правив Вюртембергом в 1795—1797 роках). Причини були прості: у короля не було прямих нащадків чоловічої статі, а герцог був найближчим родичем, що відбувалися від морганатичних шлюбів.

23 грудня 1918 року після подій Листопадової революції й повалення в Німеччині монархії вийшов у відставку як представник королівського дому. Йому було надано палац у 40 кілометрах від Боденського озера. Після смерті колишнього короля Вюртембергу Вільгельма II все приватне майно колишнього королівського будинку перейшло у спадок герцогу Альбрехту.

Надалі вів приватне життя, в політичних подіях участі не брав. Був відомий своїм опозиційним ставленням до націонал-соціалізму, за що, хоч і не піддавався репресіям, але ніколи не запрошувався на заходи в пам'ять про події Першої світової війни, а після своєї смерті похований не як офіцер, а як приватна особа.

Родина[ред. | ред. код]

24 січня 1893 року Альбрехт Вюртемберзький одружився з Маргаритою Софією Австрійською, донькою ерцгерцога Австрійського Карла Людвіга Габсбурга. Сім'я мала сімох дітей:

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Cron, Hermann (2002). Imperial German Army 1914-18: Organisation, Structure, Orders-of-Battle [first published: 1937]. Helion & Co. ISBN 1-874622-70-1. 
  • Залесский К. А. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ; Астрель, 2003. — С. 24-26. — 5000 экз. — ISBN 5-271-06895-1

Посилання[ред. | ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Німецької імперії
Попередник:
заснована
Cross-Pattee-Heraldry.svg
командувач
4-ої армії

2 серпня 1914 — 25 лютого 1917
Наступник:
генерал від інфантерії
Фрідріх Бертрам фон Армін
Попередник:
заснована
Cross-Pattee-Heraldry.svg
головнокомандувач
групи армій герцога Альбрехта

7 березня 1917 — 11 листопада 1918
Наступник:
капітуляція