Альбрехт Дюрер Старший
Альбрехт Дюрер Старший | |
---|---|
Народився |
1427[1][2][3] Ajtósd, Бекеш, Угорщина |
Помер |
1502[1][2][3] Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія[4] |
Країна | Священна Римська імперія |
Місце проживання | Нюрнберг |
Діяльність | ювелір |
Вчителі | Антоні Дюрер |
Відомі учні | Альбрехт Дюрер |
Заклад | Hieronymus Holperd |
Напрямок | німецьке Відродження |
Батько | Антоні Дюрер |
Мати | Elisabeth Dürerd |
Родичі | Hieronymus Holperd |
У шлюбі з | Барбара Дюрер |
Діти | Альбрехт Дюрер[5], Ендерс Дюрер[5], Ганс Дюрер[5], Barbara Dürerd[5], Johannes Dürerd[5], Jeronymus Dürerd[5], Antoni Dürerd[5], Agnes Dürer the Elderd[5], Margareta Dürerd[5], Ursula Dürerd[5], Hans Dürer the Elderd[5], Agnes Dürer the Youngerd[5], Peter Dürerd[5], Catharina Dürerd[5], Sebald Dürer the Elderd[5], Sebald Dürer the Youngerd[5], Hans Dürerd[5] і Carl Dürerd[5] |
Альбрехт Дюрер Старший (нім. Albrecht Dürer der Ältere, угор. Ajtósi Albrecht) (близько 1427 в Айтоші, біля Дьюли, Угорщина — до 20 вересня 1502, Нюрнберг, Німеччина) — німецький золотар угорського походження, батько художника Альбрехта Дюрера.
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько художника Альбрехта Дюрера Альбрехт Дюрер старший був старшим сином золотаря Антоні Дюрера. Він народився 1427 року в Айтоші біля Дьюли в Угорщині. Після навчання на золотаря у свого батька вирушив у тривалі мандри, які завели його до Нідерландів чи, можливо, навіть до Бургундії. По дорозі, близько 1444 року, тобто у 17-річному віці, він уперше відвідав Нюрнберг. Історики припускають, що під час цього першого перебування в Нюрнберзі він запізнався з золотарем Ієронімом Гольпером й недовго працював у нього як підмайстр. Саме у Нюрнберзі він і взяв собі ім'я Дюрер, що походить від його місця народження в Угорщині (угор. ajtó = нім. Tür, тобто двері). Саме з цієї причини на гербі сина були зображені двері.
Після Нюрнберга Дюрер старший провів багато років у Нідерландах, де він, судячи з записів сина, зав'язав знайомства з багатьома відомими майстрами золотих справ. Близько 1455 року Дюрер старший повертається до Нюрнберга й остаточно вирішує поступити на роботу до Ієроніма Гольпера, в якого пропрацював як підмайстер до 1467 року, коли відкрив власну майстерню, винайнявши житло в Йоганнеса Прикгаймера, батька вченого і гуманіста Віллібальда Прикгаймера, що пізніше підтримував Дюрерового сина. 4 квітня 1467 року Дюрер старший придбав громадянство міста Нюрнберга. 8 червня 1467 року Дюрер одружився з 15-річною Барбарою, донькою Ієроніма Гольпера. Разом вони мали 18 дітей. 4 червня 1468 року місто Нюрнберг надало Дюреру старшому право бути майстром-золотарем, і він вирішив остаточно залишитися у Нюрнберзі. Дюрер старший швидко здобув визнання як майстер й 20 березня 1470 року разом із золотарем Ніколаусом Ротом був призначений контролером карбування монет міста Нюрнберга (нім. Münzprobierer der Stadt Nürnberg). 12 травня 1475 року він придбав будинок S 493 на розі вулиці Обере Шмідерґассе, куди невдовзі й переїхав.
У наступні роки міський магістрат довіряв Дюреру старшому численні відповідальні місії. 1492 року він відвідав Лінц, де, за дорученням міста Нюрнберга, зустрівся з імператором Фрідріхом III, щоб передати йому деякі вироби з золота. Зберігся лист Дюрера старшого до своєї дружини, який зараз зберігається в Німецькому національному музеї в Нюрнберзі. Дюрер старший помер 1502 року в Рурській області. 20 вересня відбувся його похорон у Нюрнберзі.
Твори[ред. | ред. код]
Не зважаючи на те, що Альбрехт Дюрер старший здобув велике визнання як майстер золотарства, достеменно визначити авторство його творів доволі складно. Більшість мистецтвознавців пристають на те, що саме Дюрер старший є автором так званого «Шлюссельфельдського корабля», що зараз демонструється у Німецькому національному музеї в Нюрнберзі. Деякі науковці вважають «Шлюссельфельдський корабель» останнім твором майстра.
Інший твір Дюрера. Що зберігся до сьогодні: подвійний келих, що зараз знаходиться в Художньо-історичному музеї Відня.
Авторство великої кількості інших творів підтверджується давніми документами, та цілковитої певності науковці в цьому питанні не мають. Ервін Панофскі приписував авторство Дюрера старшого двом малюнкам, виконаним срібною голкою.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Egon Erwin Kisch: Nachforschungen nach Dürers Ahnen. In: Der rasende Reporter. Neuausgabe. Berlin 1930, S. 189–198
- Heinrich Kohlhaussen: Nürnberger Goldschmiedekunst des Mittelalters und der Dürerzeit. 1240 bis 1540. Deutscher Verlag für Kunstwissenschaft, Berlin 1968, insbesondere S. 504–531
- Kurt Pilz: Der Goldschmied Albrecht Dürer d.Ä. Ein Beitrag zur Identifikation seiner Arbeiten und der Bildnisse, die ihn darstellen. In: Mitteilungen des Vereins für Geschichte der Stadt Nürnberg. Band 72, 1985, S. 67-74 Онлайн [Архівовано 24 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Fedja Anzelewsky: Albrecht Dürer. 2 Bände. Deutscher Verlag für Kunstwissenschaft, Berlin 1991, ISBN 3-87157-137-7
- Dr. Klára Perjési: A nyitott ajtók és DÜRER und die offenen Türen — zweisprachig, deutsch-ungarisch — Gyula 2008, Dürer Druckerei GmbH, ISBN 978-963-9792-07-4