Альбрехт Пенк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альбрехт Пенк
нім. Albrecht Penck
Albrecht Penck.jpg
Альбрехт Пенк
Народився 25 вересня 1858(1858-09-25)[1][2][…]
Ройдніцd, Німеччина
Помер 7 березня 1945(1945-03-07)[4][1][…] (86 років)
Прага, Протекторат Богемії і Моравії[4]
Країна Flagge Königreich Sachsen (1815-1918).svg Королівство Саксонія
Flag of Germany (1867–1918).svg Німецька імперія
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність геолог, географ, викладач університету
Галузь геологія
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий ступінь докторський ступінь[5]
Науковий керівник Фердінанд Ціркель
Знання мов німецька[1]
Заклад Віденський університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Гумбольдтський університет Берліна
Членство Прусська академія наук, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Австрійська академія наук, Баварська академія наук, Національна академія наук США, Національна академія деї Лінчеї, Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd, Данська королівська академія наук і Королівське товариство Единбурга
Діти Вальтер Пенк
Нагороди

Альбрехт Фрідріх Карл Пенк (нім. Albrecht Friedrich Karl Penck; 25 вересня 1858, Лейпциг — 7 березня 1945, Прага) — німецький географ і геолог, особливо цікавився геоморфологією, льодовиковими формами рельєфу та кліматологією.

У Віденському університеті лекції Альбрехта Пенка слухав Степан Рудницький.

Біографія[ред. | ред. код]

Альбрехт Пенк народився в Рюдніці поблизу Лейпцига в сім'ї продавця книг Еміля Пенка (1829—1880) і його дружини Єлизавети Пенк (1833—1896). Після закінчення середньої школи в 1875 році він навчався в Лейпцизькому університеті, де вивчав хімію, ботаніку, мінералогію та геологію.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Studien über lockere vulkanische Auswürflinge. 1878.
  • Die Geschiebeformation Norddeutschlands. 1879.
  • Die Vergletscherung der deutschen Alpen, ihre Ursache, periodische Wiederkehr und ihr Einfluss auf die Bodengestaltung. 1882.
  • Schwankungen des Meeresspiegels. 1882.
  • Die Eiszeit in den Pyrenäen. 1884.
  • Das Deutsche Reich, das Königreich der Niederlande, das Königreich Belgien, das Großherzogtum Luxemburg (in Richthofens Länderkunde v. Europa 1888/89).
  • Morphologie der Erdoberfläche. 2 Bände. Stuttgart 1894.
  • Thalgeschichte der obersten Donau. In: Schriften des Vereins für Geschichte des Bodensees und seiner Umgebung. 28. Jg., 1899, S. 117—130. (цифрова копія)
  • mit E. Brückner: Die Alpen im Eiszeitalter. 3 Bände. Leipzig 1909.
  • Tsingtau. 1910.
  • Nationale Erdkunde. Buchholz & Weißwange, Berlin 1934.
  • Klettgauer Pforte und Bodensee. In: Schriften des Vereins für Geschichte des Bodensees und seiner Umgebung. 66. Jg., 1939, S. 117—139. (цифрова копія)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]