Альбрехт III (герцог Саксонії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АльбрехтХоробрий
нім. Albrecht der Beherzte
АльбрехтХоробрий
Blason Albert III de Saxe (1443 † 1500) Orn ext.svg
герцог Саксонії
1485 — 1500
Попередник: Фрідріх II
Наступник: Георг Бородатий
маркграф Мейсена
(як Альбрехт III)
1464 — 1500
Попередник: Фрідріх VI
Наступник: Георг Бородатий
 
Народження: 31 липня 1443
Грімма, Німеччина[1]
Смерть: 12 вересня 1500(1500-09-12)[2][3][…] (57 років)
Емден, Нижня Саксонія, Німеччина[1]
Похований: Meissen Cathedrald
Громадянство: Саксонія
Віросповідання: Римо-католицька церква
Династія: Веттіни
Батько: Фрідріх II
Мати: Маргарита Габсбург
У шлюбі з: Сидонія Богемська
Діти: Катаріна Саксонська, Георг Багатий, Генріх IV, Фрідріх Саксонський, Katherine von Sachsend[3], Anne von Sachsend[3], Ludwig von Sachsend[3], Johann von Sachsend[3] і Johann von Sachsend[3]
Нагороди:
Knight in the Order of the Holy Sepulchre Орден Золотого руна

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Альбрехт Хоробрий, також Альбрехт Сміливий, Альбрехт Мужній (нім. Albrecht der Beherzte, («Animosus»), 31 липня 1443(14430731), Грімма — 12 вересня 1500, Емден) — герцог Саксонії, губернатор Фризії і засновник Альбертинської лінії Веттінів. Як маркграфа мейсенського його також називають Альбрехт III.

Біографія[ред. | ред. код]

Молодший син курфюрста Фрідріха II Лагідного народився 31 липня 1443 в замку в Гріммі.

У 1455 році, у віці 12 років він разом з братом Ернестом був викрадений із замку Альтенбург.

Частину молодості він провів при дворі імператора Фрідріха III в Відні.

11 листопада 1459 у Хебі з великою пишністю відбулося одруження Альбрехта з Сидонією, дев'ятирічною дочкою богемського короля Георга Подебрада, прихильника гуситів, але шлюб цей був здійснений лише після смерті його батька.

7 вересня 1464 помер його батько, і Альбрехт разом з братом Ернестом, який отримав звання курфюрста, приступили до спільного правління.

У 1466 році брати завоювали у Генріха II, колишнього бургграфа мейсенського, місто і замок Плауен. В 1471 вони разом почали будівництво нової резиденції в Мейсені, яка з 1676 була названа на честь Альбрехта Альбрехтсбург.

Коли ж їх володіння збільшилися ще й родовими тюрингськими землями, що дісталися їм у 1482 році у спадщину від дядька Вільгельма III, це привело до розділу родових саксонських володінь і до поділу їхнього роду на лінію Ернестинську та Альбертинську. За « Лейпцігським договором», укладеним 26 серпня 1485, Альбрехт, як молодший син, який мав за старовинними законами право вибору, узяв собі так звану мейсенську частину.

За звання «маршала і могутнього прапороносця» він допомагав імператору Фрідріху III в його війні з Карлом Сміливим; в 1476 році відправився на прощу в Єрусалим, а після повернення звідти виступив посередником в переговорах імператора з Матьяшем Корвіном Угорським і згодом командував військами імператора у війні з Корвіном, але через брак коштів був змушений укласти в 1487 році вкрай невигідний Маркесдорфський договір.

Незабаром після цього, залишивши в Саксонії своїм заступником свого сина Георга, він поспішив до Нідерландів, щоб звільнити Максиміліана I, взятого в полон обивателями міста Брюгге в 1488 році. Прийнявши там начальство над імперським військом, він воював з Нідерландами кілька років з малими проміжками.

На Фрейбургському сеймі він отримав в 1498 році спадкове намісництво в Фрисландії.

Альбрехт помер 12 вересня 1500 в Емдені. За заповітом, написаним ним в Маастрихті в 1499 році, він надав управління мейсенськими володіннями старшому синові, Георгу, а Генріха затвердив спадковим штатгальтером Фрисландії, забезпечивши таким чином в Альбертинській лінії успадкування за старшим у роді.

8 листопада 1876 в Мейсені відбулося відкриття пам'ятника Альбрехту.

Нащадки[ред. | ред. код]

В 1459 одружився на Сідонії Богемській (14491510), діти:

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Hans von Mergenthal:Gründliche und wahrhafftige Beschreibung Der löblichen und Ritterlichen Reise und Meerfahrt in das heilige Land nach Jerusalem / Des Durchlauchtigen / Hochgebornen […]. Darbey ein kurtzer Auszug der Pilgramschafft ins gelobte Land / Hertzog Wilhelms zu Sachsen / Auch andere Fürsten auß diesem Hochlöblichen Stammen ... / Jetzo in Rheimen verfasset durch Johann Steurlein den Eltern […], Jena, 1611
  • Langenn,Herzog Albrecht der Beherzte, Leipzig, 1838
  • André Thieme (Hrsg.):Herzog Albrecht der Beherzte. Ein sächsischer Fürst im Reich und in Europa (Quellen und Materialien zur Geschichte der Wettiner, Bd. 2), Köln, Weimar, Wien 2002
  • Enno Bünz, Christoph Volkmar:Die albertinischen Herzöge bis zur Übernahme der Kurwürde, in: Frank-Lothar Kroll:Die Herrscher Sachsens. Markgrafen, Kurfürsten, Könige 1089—1918, München 2007.

Посилання[ред. | ред. код]