Альдо Фабріці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альдо Фабріці
італ. Aldo Fabrizi
Fabrizi Campo de' fiori.png
Альдо Фабріці у фільмі «Кампо де фьорі» (1943)
Дата народження 1 листопада 1905(1905-11-01)
Місце народження Рим, Італія
Дата смерті 2 квітня 1990(1990-04-02) (84 роки)
Місце смерті
Поховання
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Професія актор, режисер, сценарист
Роки активності 1942 — 1986
IMDb ID 0264762
Нагороди та премії
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою
Срібна стрічка (1951, 1975),
Давид ді Донателло за кар'єру (1988)
Commons-logo.svg Альдо Фабріці у Вікісховищі

А́льдо Фабрі́ці (італ. Aldo Fabrizi, МФА[ˈaldo faˈbrittsi]; нар. 1 листопада 1905, Рима, Італія — пом. 2 квітня 1990, та же) — італійський актор, кінорежисер, сценарист та комік.

Життєпис та творчість[ред. | ред. код]

Альдо Фабріці народився 1 листопада 1905 року в Римі, Італія, в бідній родині. У 1931 році дебютував естрадних оглядах як актор-комік та автор, створюючи характерні побутові типи італійської вулиці. У 1942 вперше з'явився на кіноекрані. Популярність Фабріці принесла роль римського священика дона П'єтро, який кинув виклик фашистам в роки німецької окупації міста в класичному неореалістичному фільмі Роберто Росселліні «Рим, відкрите місто» (1945).

За час своєю кінокар'єри Фабріці знявся у понад 80 кінострічках, серед яких «Жити в мирі» (1946), «Поліцейські та злодії» (1951), «Перше причастя» (1951), «Пройдисвіти» (1959), «Ангел у червоному» (1960), «Зроблено в Італії» (1965) і «Ми так любили одне одного» (1974). Поєднував акторську роботу з діяльністю режисера та сценариста у фільмах: «Емігранти» (1949), «Сім'я Пассагвайо» (1951), «Сім'я Пассагвайо багатіє» (1951), «Тато стає мамою» (1952), «Вкрали трамвай» (1955) та ін.

З середини 1970-х років Фабріці став рідше зніматися, присвятивши багато часу написанню серії кухарських книг, що стали в Італії бестселерами.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Альдо Фабріці був одружений на співачці Беатріче Роккі, яка народила йому синів-близнюків[1]. Його сестра Єлена Фабріці[en] (1915-1993) також була акторкою[2].

Помер Фабріці від хвороби серця в Римі 2 квітня 1990 року, через декілька днів після отримання почесної національної премії Давид ді Донателло[3].

Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]

Ролі в кіно ▼ 
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1942 ф Попереду вільно! Avanti c'è posto... Чезаре Монтані
1943 ф Кампо де фьорі Campo de' fiori Пеппіно
1943 ф Остання карета L'ultima carrozzella Антонио Урбані
1945 ф Рим, відкрите місто Roma, città aperta дон П'єтро Пеллегріні, священик
1946 ф Мій син — професор Mio figlio professore Ораціо Беллі
1947 ф Жити в мирі Vivere in pace дядько Тінья
1947 ф Злочин Джованні Епіскопо Il Delitto di Giovanni Episcopo Джованні Епіскопо
1947 ф Різдво в таборі 119 Natale al campo 119 Джузеппе Манчіні, римлянин
1950 ф Перше причастя Prima comunione Карло Карлоні
1950 ф Собаче життя Vita da cani Ніно Мартоні, директор театру-кабаре
1950 ф Франциск, менестрель Божий Francesco, giullare di Dio Миколай, тиран
1951 ф Антоніо з Падуї Antonio di Padova Ецценліно Да Романо
1951 ф Париж завжди Париж Parigi è sempre Parigi Андреа де Анджеліс
1951 ф Поліцейські та злодії Guardie e ladri Лоренцо Боттоні, поліцейський
1951 ф Панове, у вагон! Signori, in carrozza! Вінченцо Нарді
1952 ф П'ять бідняків на автомобілі 5 poveri in automobile Чезаре Бароні
1952 ф Тато стає мамою Papà diventa mamma синьйор Пепе
1952 ф Колишні часи Altri tempi продавець книг
1953 ф Перше кохання L'età dell'amore Колетті, батько Анетти
1953 ф Голос тиші La voce del silenzio Піо Фабіані
1953 ф Одна з тих Una di quelle медик
1954 ф Сто років кохання Cento anni d'amore Дон П'єтро, приходський священик (новела «Гарібальдіна»)
1954 ф Таке життя Questa è la vita професор Фабіо Горі
1955 ф Випадок у в'язниці Accadde al penitenziario Чезаре
1955 ф Трохи неба Un po' di cielo П'єтро Мальтоні
1956 ф Гвардія, гвардійці і бригадний генерал Guardia, guardia scelta, brigadiere e maresciallo бригадир П'єтро Спаціані
1956 ф Донателла Donatella батько Донателлі
1956 ф Вкрали трамвай Hanno rubato un tram Чезаре Манчіні, вагоновод
1957 ф Маестро El Maestro Джованні Меріно
1958 ф Деспоти I prepotenti Чезаре Пінеллі
1958 ф Першотравень Premier mai літній водій вантажівки
1959 ф Пройдисвіти I Tartassati Фабіо Топпоні
1959 ф Фердинанд I Ferdinando I. re di Napoli селянин
1960 ф Ангел у червоному The Angel Wore Red Канон Рота
1960 ф Солдат з половиною Un militare e mezzo сержант Джованні Россі
1960 ф Тото, Фабріці та нинішня молодь Totò, Fabrizi e i giovani d'oggi Джузеппе д'Аморе
1961 ф Тисяча і одна ніч Le Meraviglie di Aladino султан
1962 ф Найкоротший день Il Giorno più corto Факкіно
1963 ф Чотири мушкетери I Quattro moschettieri Бубуль
1963 ф Тото проти чотирьох Totò contro i 4 Дон Амількаре
1963 ф Чотири таксисти I 4 tassisti сеньйор Джіджі (новела «Людина в синьому»)
1965 ф Зроблено в Італії À l'italienne батько Гавіно (новела «Работа»)
1967 ф Три укуси на яблуці Three Bites of the Apple доктор Манцоні
1971 ф Справа Коза Ностра Cose di Cosa Nostra бригадир Альдо Панцарані
1973 ф Тоска Tosca
1974 ф Ми так любили одне одного C'eravamo tanto amati Ромоло Катеначчі
1975 ф Барон I baroni монсеньйор
1977 ф Нерон Nerone генерал Альба
1977 ф Гінеколог на держслужбі Il ginecologo della mutua П'єтро Мансоне
1986 ф Бездумний Джованні Giovanni Senzapensieri Джино
Режисер, сценарист та продюсер
Рік Назва українською Оригінальна назва Сценарист Режисер Продюсер
1942 Попереду вільно! Avanti c'è posto… Так
1943 Кампо де фьорі Campo de' fiori Так
Остання карета L'ultima carrozzella Так
1946 Мій син — професор Mio figlio professore Так
1947 Жити в мирі Vivere in pace Так
Злочин Джованні Епіскопо Il delitto di Giovanni Episcopo Так
Різдво в таборі 119 Natale al campo 119 Так
1948 Емігранти Emigrantes Так Так
1950 Ласкаво просимо, преподобний! Benvenuto reverendo! Так Так Так
Собаче життя Vita da cani Так
1951 Поліцейські та злодії Guardie e ladri Так
1951 Сім'я Пассагвайо La famiglia Passaguai Так Так Так
1952 П'ять бідняків на автомобілі 5 poveri in automobile Так
Тато стає мамою Papà diventa mamma Так Так Так
Сім'я Пассагвайо багатіє La famiglia Passaguai fa fortuna Так Так
1953 Одна з тих Una di quelle Так Так Так
1954 Таке життя Questa è la vita Так Так
1955 Папуги I pappagalli Так
1956 Вкрали трамвай Hanno rubato un tram Так Так
1957 Маестро El maestro Так Так
1958 Хулігани I prepotenti Так
1959 Пройдисвіти I tartassati Так
1960 Солдат з половиною Un militare e mezzo Так
1971 Справа Коза Ностра Cose di Cosa Nostra Так

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Альдо Фабріці[4]
Рік Категорія Фільм Результат
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1947 Приз за найкращий сценарій Жити і мирі (у співавторстві) Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1951 Найкращий актор Перше причастя Нагорода
1975 Найкращий актор другого плану Ми так любили одне одного Нагорода
Премія «Юссі»
1954 Найкращий іноземний актор Жити в мирі та Поліцейські та злодії Нагорода
Давид ді Донателло
1981
Золота медаль міста Рима
Нагорода
1988
Давид да Донателло за кар'єру
Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Roberto Chiti; Roberto Poppi; Enrico Lancia. Dizionario del cinema italiano : Gli attori dal 1930 ai giorni nostri. Gremese Editore, 2003. ISBN 8884402131. 
  2. Sabrina Ramacci. 101 personaggi che hanno fatto grande Roma. Newton Compton Editori, 2011. ISBN 8854132675. 
  3. Enrico Lancia. I premi del cinema. Gremese Editore, 1998. ISBN 8877422211. 
  4. Нагороди та номінації Альдо Фабріці на сайті IMDb (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • ФАБРИЦИ, Альдо // Кинословарь. В 2 т. / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М., «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 725-726 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]