Альпійська балада (повість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альпійська балада
«Альпійская балада», «Альпийская баллада»
Жанр повість
Автор Биков Василь Володимирович
Мова білоруська
Написано 1964
Опубліковано 1964
Переклад перекладачі українською мовою Галина Вігурська

«Альпійська балада» — повість білоруського письменника Василя Бикова, написана в 1964 році.

Історія створення[ред. | ред. код]

Василь Биков брав участь у Другій світовій війні і вважав обов'язком розповісти правду про неї. Письменник розповідав про свою зустріч з реальною полонянкою "в смугастій куртці і темній спідничці", яка шукала Івана: "Зрозуміло, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона розшукувала. Ми запитали, якого саме Івана вона шукає. Дівчина розповіла приблизно наступне: її звуть Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування військового заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні, без теплого одягу, перейшли гірський хребет і одного разу в туманний ранок напоролися на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули в табір, а що сталося з Іваном, вона не знає". Вісімнадцять років по тому письменник написав повість, яка мала кілька робочих назв. Одна з них – "Про що шумлять клени". У першій редакції повісті Іван убивав Джулію, не бажаючи віддати на поталу фашистам своє кохання.

Пояснення назви[ред. | ред. код]

У назві твору автор зазначив місцевість, яка стала місцем випробування героїв на мужність і витривалість. В Альпах Іван і Джулія пізнали кохання, відчули найвище щастя. Сувора і прекрасна природа Альп співзвучна подіям і почуттям героїв. Повість Василь Биков називає баладою, тому що герої переживають романтичні пригоди, вони здатні до самопожертви, а їхнє кохання протиставлене насиллю і смерті. З європейською баладою твір ріднять напружений сюжет і динамічність. У цій повісті улюблений тип героя Бикова. Герой переживає не лише романтичне кохання, а й випробування: полон, знущання, нелюдські умови існування. Проте Іван Терешка зумів зберегти гідність, волю до опору і боротьби. І це є подвиг. У полоні і особливо під час втечі виявилось, на що він був здатний.

Сюжет[ред. | ред. код]

У повісті дві сюжетні лінії: 1) епізоди втечі та переслідування в’язнів; 2) історія кохання білоруського юнака Івана Терешка та італійки Джулії. Дія відбувається в середині Другої світової війни, в Австрії, в таборі військовополонених біля Альп. З концтабору здійснюють втечу радянський солдат Іван і італійська дівчина Джулія. Їх зустріч випадкова і несподівана. Разом вони проводять в Альпах "три величезних, як вічність, дні кохання, пізнання і щастя". Вони прагнуть врятуватися від переслідування, але німці наздоганяють втікачів. Зав’язкою повісті є сутичка героя із Зандлером, втеча із табору. Розвиток дії: нелегкий шлях Івана та Джулії в Альпах. Кульмінація: кохання Івана та Джулії. Розв’язка: порятунок Джулії та загибель Івана. Епілог – лист Джулії до рідних Івана.

Композиція[ред. | ред. код]

У повісті двадцять чотири розділи та епілог. До композиції входять також ліричні відступи у вигляді історії про втечу з табірного ув'язнення Івана і символічний сон юнака. Автор в якості елемента використовує епістолярне стильове оформлення — листи головної героїні, що залишилася завдяки коханому живою і народила від білоруського юнака сина. Епілог також є листом головної героїні.

Жанр[ред. | ред. код]

За жанром твір Василя Бикова лірична повість.

Образи героїв[ред. | ред. код]

Василь Биков зізнавався, що йому "значно більше хочеться сильніше розмірковувати не про війну, а про моральний стан людини і можливості її духу". Для характеристики героїв письменник застосовує різні художні прийоми у вигляді діалогової мови, та зворушливі монологи молодих людей. Головний герой – простий білоруський тракторист Іван Терешка "сьорбнув у тяжкі часи свого життя чимало горя".

У минулому він пережив голод 1933 року, брав участь у бойових діях, отримав поранення, потрапив у полон, здійснив кілька невдалих втеч з фашистського концтабору. За колишні бої мав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу». Але особливо в полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців. Втеча з полону змінила його. Герою доводиться терпіти голод, фізичну втому, холод, моральні муки. Але в серці героя, всупереч всьому живе милосердя і співчуття, навіть до тварини, з якою довелося Івану битися. Кохання, а йому з двадцяти чотирьох розділів повісті присвячено шість, стало випробуванням, яке герой проходить з честю. Жертвуючи собою, Іван допомагає Джулії врятуватися.

Джулія Новеллі – італійська студентка, дочка заможних батьків, антифашистка. Дівчина тендітна і вродлива, з гнучким, тоненьким станом, маленькими, гострими персами, "у довгій, не на її зріст куртці з підкачаними рукавами і червоним трикутником на грудях", з "копицею чорного, давно не стриженого волосся", чорними, мов маслини очима. Волею долі герої закинуті в одне місце — на завод в Італії, де працювали смертники — полонені і антифашисти. За три дні Джулія стала для Івана "чистою і найбезкорисливішою у світі істотою", "чарівною таємницею природи", "маленьким людським дивом".

Екранізація повісті[ред. | ред. код]

Італійський кінорежисер Джузеппе Де Сантіс хотів зняти фільм «Альпійська балада». У 1965 році він звертався до керівництва кінематографії СРСР з проханням продати сценарій Василя Бикова і право на постановку фільму. Але йому відмовили.

1965 року фільм «Альпійська балада» (рос. «Альпийская баллада») зняв режисер Борис Степанов.

Інтерес італійців був настільки великим, що на зйомки в Теберду прилітала італійська актриса, яку Де Сантіс хотів зняти в ролі Джулії. Вона хотіла подивитися на Любов Румянцеву, якій «пощастило зніматися за твором Бикова» [1].

Див. також[ред. | ред. код]

Альпійська балада (фільм)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]