Перейти до вмісту

Альтернативна служба

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Альтернати́вна циві́льна слу́жба (АЦС) — служба, яка запроваджується замість проходження військової служби і має на меті виконання військового обов'язку перед суспільством. Існує в декількох європейських країнах.

В Україні

[ред. | ред. код]

В контексті проходження альтернативної (невійськової) служби Конституція України, на відміну від Російської Федерації, звужує право на свободу думки, совісті і релігії, гарантоване статтею 18 Загальної декларації прав людини, статтею 9 Європейської конвенції з прав людини, статтею 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права до права лише на віросповідання. Ще у 2001 році, Комітет ООН з прав людини закликав уряд України «розширити в законі підстави для відмови від військової служби для поширення їх, без дискримінації, на всі релігійні вірування та інші переконання, і щоб будь-яка альтернативна служба для відмовників за ідейними міркуваннями здійснювалась без дискримінації»[1].

На території України це питання регулюється законом «Про альтернативну (невійськову) службу»[2].

Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням[3] і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. До таких організацій належать: Адвентисти-реформісти, Адвентисти сьомого дня, Євангельські християни, Євангельські християни-баптисти, Покутники, Свідки Єгови, Харизматичні християнські церкви (та церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами), Християни віри євангельської (та церкви, прирівнені до них згідно із зареєстрованими статутами), Християни євангельської віри, Товариство Свідомості Крішни. Цей перелік є вичерпним[4]. Належність до відповідної релігійної організації та істинність переконань необхідно підтвердити перед спеціальною комісією.

Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України[5]. Термін альтернативної служби у півтора раза довший від терміну військової служби[2].

Чисельність громадян, які були направлені на альтернативну (невійськову) службу протягом 2011—2014 років складала:

  • 2011 рік — 499 осіб
  • 2012 рік — 436 осіб
  • 2013 рік — 215 осіб
  • 2014 рік — 475 осіб[6].

Проходження АЦС під час мобілізації можливе, не дивлячись на те, що окремого закону чи постанови Кабінету міністрів не існує, оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України) і окремого закону для застосування норм Конституції не потрібно. Але станом на 7 березня 2024 року судова практика неоднозначна[7].

В Росії

[ред. | ред. код]

Громадянин Російської Федерації, у разі якщо його переконанням чи віросповіданню суперечить несення військової служби, а також в інших встановлених федеральним законом випадках, має право на заміну її альтернативною цивільною службою[8].

На території РФ це право регулюється федеральним законом «Про альтернативну цивільну службу»[9]. Відповідно до статті 2 цього закону, громадянин може обрати АЦС у випадках, якщо:

  • Несення військової служби суперечить його переконанням чи віросповіданню. Закон не встановлює списку конфесій, представники яких мають право на АЦС. Вибрати АЦС замість військової служби вправі як віруючий, так і кожний громадянин, який підлягає призову, переконанням якого (релігійним, пацифістським, морально-етичним, філософським тощо) суперечить несення військової служби.
  • Він належить до корінного нечисленного народу, веде традиційний спосіб життя, здійснює традиційне господарювання та займається традиційними промислами.

АЦС — звичайна трудова повинність відповідно до Трудового кодексу, але з деякими особливостями. Зокрема, альтернативнослужбовець не має права за власною ініціативою розірвати трудовий договір, брати участь у страйках, підробляти за сумісництвом в інших організаціях.

Місце проходження АЦС визначає Федеральна служба з праці та зайнятості (Роструд), керуючись переліками професій, що щорічно затверджуються, і ситуацією на ринку праці[10].

Проходження АЦС під час мобілізації можливе, не дивлячись на те, що окремого закону не існує, оскільки норми Конституції РФ є нормами прямої дії (ч. 1 ст. 15 Конституції РФ) і окремого закону для застосування норм Конституції не потрібно.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Комітет ООН з прав людини, Заключні висновки Комітету з прав людини: Україна (CCPR/CO/73/UKR), жовтень 2001 року — [Архівовано 2026-01-22 у Wayback Machine.]
  2. 1 2 Закон України (ред.). Про альтернативну (невійськову) службу. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 19 листопада 2016.
  3. ↑ Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.
  4. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 № 2066 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“» (Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та Перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю). Архів оригіналу за 10 травня 2022.
  5. ↑ Барсукова, Олена (22 листопада 2022). Чи можна уникнути мобілізації з релігійних переконань – пояснює юрист | Українська правда _Життя. life.pravda.com.ua. Українська правда. Процитовано 28 березня 2023.
  6. ↑ Восьма національна доповідь Уряду України за тематичною групою “Зайнятість, професійне навчання та рівні можливості”. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 24 квітня 2017.
  7. ↑ Чи дійсно існує альтернативна служба під час мобілізації? / Леонід Вікторов // Юрліга. — 2024. — 7 березня. — [Архівовано 2025-04-24 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Конституція Російської Федерації, стаття 59, частина 3. (рос.)
  9. ↑ Федеральний закон від 25.07.2002 № 113-ФЗ «Про альтернативну цивільну службу» (рос.).
  10. ↑ Наказ Міністерства праці та соціального захисту Російської Федерації від 20.01.2025 № 12н «Про затвердження переліку видів робіт, професій, посад, на яких можуть бути зайняті громадяни, які проходять альтернативну цивільну службу, та організацій, де передбачається проходження альтернативної цивільної служби» (зі змінами) (рос.).

Посилання

[ред. | ред. код]
Книги
Наукові публікації
Статті в медіа