Альтман Натан Ісайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альтман Натан Ісайович
Альтман Натан Ісайович
Natan Altman (selfportrait, 1912).jpg
Автопортрет, 1912 рік
Ім'я при народженні Альтман Натан Ісайович
Дата народження 10 (22) грудня 1889(1889-12-22)
Місце народження Вінниця
Дата смерті 12 грудня 1970(1970-12-12) (80 років)
Місце смерті Ленінград
Національність єврей
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Навчання Одеське художнє училище
Напрямок реалізм, кубізм
Твори портрети, скульптурні погруддя, натюрморти


Ната́н Іса́йович А́льтман (*10 (22) грудня 1889(18891222), Вінниця — †1970, Ленінград, РРФСР) — російський художник-кубіст; родом з України; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.

Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 19021907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910–1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.

1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одим із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькй владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)

Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.

1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Автопортрет, 1911, Російький музей
  • Канал. Брюгге, 1911, Російький музей
  • Глечик і помідори (натюрморт), 1912
  • цикл «Єврейська графіка», 1914
  • портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
  • Соняшники, 1915
  • Портрет Надії Крет.
  • Автопортрет, погруддя, 1916
  • Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва

Джерела[ред.ред. код]

  • Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Ред. І. М. Дзюба. — К.: [б. в.], 2001. — Т. 1: А. — 825 с. — 10000 прим. — ISBN 966-02-2075-8.. — С.419.
  • Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
  • Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
  • Альтман,_Натан_Исаевич. 1889–1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918–1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.