Альтман Натан Ісайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Альтман.

Альтман Натан Ісайович
Альтман Натан Ісайович
Автопортрет, 1912 рік
При народженні	Альтман Натан Ісайович
Народження	22 грудня 1889 (3 січня 1890)  Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія[…]
Смерть	12 грудня 1970(1970-12-12)[…] (80 років)
	Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Комаровське селищне кладовище
Національність	єврей
Країна	Російська імперія  СРСР
Жанр	авангардизм
Навчання	Одеський художній коледж імені М. Б. Грекова (1907)
Вчитель	Луїджі Іоріні, Костанді Киріак Костянтинович і Ладиженський Геннадій Олександрович
Діяльність	художник, митець, візуальний митець, скульптор, ілюстратор, сценограф, рисувальник, дизайнер, stage painter, графік, колажист, ceramics designer, театральний дизайнер, художник-постановник
Напрямок	реалізм, кубізм
Твори	портрети, скульптурні погруддя, натюрморти
Роботи в колекції	Музей сучасного мистецтва, Російський музей, Третьяковська галерея і Art Culture Museum Petrogradd
Нагороди
Альтман Натан Ісайович у Вікісховищі

Ната́н Іса́йович А́льтман (нар. 10 (22) грудня 1889(18891222), Вінниця — 12 грудня 1970, Ленінград) — український художник-кубіст; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.

Життєпис

Будинок у Вінниці, де проживав Натан Альтман

Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.

Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902—1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910—1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.

1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одним із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькій владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)

Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.

1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.

Вибрані твори

• Автопортрет, 1911, Російський музей
• Канал. Брюгге, 1911, Російський музей
• Глечик і помідори (натюрморт), 1912
• цикл «Єврейська графіка», 1914
• портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
• Соняшники, 1915
• Портрет Надії Крет.
• Автопортрет, погруддя, 1916
• Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва

Див. також

• Модернізм
• Портрет
• Радянське мистецтво
• Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом

Джерела

• Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 419. — ISBN 966-02-2075-8.
• Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
• Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
• Альтман,_Натан_Исаевич. 1889—1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
• Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.