Альтман Семен Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Семен Альтман
Semen Altman-2011.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Семен Йосипович Альтман
Народження 21 квітня 1946(1946-04-21) (73 роки)
  Чугуїв, Харківська область, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964—1965 СРСР «Колгоспник» (Рівне) 3 (-?)
1965—1966 СРСР «Волинь» (Луцьк) 15 (-?)
1966—1972 СРСР «Чорноморець» (Одеса) 70 (-67)
1973 СРСР «Зірка» (Тираспіль) ? (-?)
1974 СРСР «Локомотив» (Херсон) ? (-?)
1975 СРСР «Зірка» (Тираспіль) ? (-?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1982—1988 СРСР «Чорноморець» (Одеса) тренер
1989—1990 СРСР «Динамо» (Москва) тренер
1990—1991 СРСР «Динамо» (Москва)
1991—1994 Україна «Чорноморець» (Одеса) тренер
1994—1996 Південна Корея Південна Корея (олімп.) тренер
1996—1999 Молдова «Зімбру» (Кишинів)
1999—2002 Україна «Металург» (Донецьк)
2003—2007 Україна «Чорноморець» (Одеса)
2007 Україна «Іллічівець» (Маріуполь)
2008 Росія «Луч-Енергія» (Владивосток)
2010—2011 Україна Україна тренер
2011—2012 Україна «Таврія» (Сімферополь)
2019—н.ч. Молдова Молдова в.о.
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Семе́н Йо́сипович А́льтман (нар. 21 квітня 1946, Чугуїв, Харківська область, СРСР) — український футбольний тренер, головний тренер сімферопольської «Таврії». У минулому — радянський футболіст, воротар.

Батько українського футбольного воротаря Геннадія Альтмана.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

На дорослому рівні дебютував 1964 року в рівненській команді «Колгоспник», у складі якої провів лише три гри. 1965 року перейшов до іншої команди класу «Б» футбольної першості СРСР — луцької «Волині».

1966 року переїхав до Одеси, де розпочав виступи за місцевий «Чорноморець». Спочатку захищав ворота команди дублерів, згодом почав залучатися до матчів основної команди, однак по-справжньому основним голкіпером «Чорноморця» зміг стати лише в сезоні 1972 року, який став для нього останнім сезоном виступів в Одесі.

1973 року виступав за тираспільську «Зірку», ще за рік — за херсонський «Локомотив». Останнім сезоном ігрової кар'єри став сезон 1975 року, знову проведений у Тирасполі.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Тренерську роботу розпочав 1982 року, увійшовши до тренерського штабу одеського «Чорноморця», команди, в якій провів найкращі роки кар'єри гравця.

1989 року переїхав до Москви, де тренував місцеве «Динамо», у тому числі з 1990 року — як головний тренер команди. У 1991 році повернувся до Одеси, знов входив до числа тренерів «Чорноморця». Протягом 1994—1996 років працював у Південній Кореї одним з тренерів олімпійської збірної цієї країни.

1996 року прийняв пропозицію керівництва кишинівського «Зімбру» очолити команду клубу. На чолі «Зімбру» двічі ставав чемпіоном Молдови та двічі виборював Кубок країни.

У 1999 році повернувся до України, очоливши тренерський штаб представника української Прем'єр-ліги донецького «Металурга». Тренував команду до кінця 2002 року, досягнувши з нею третього місця в чемпіонаті України сезону 2001-02. На початку 2003 року став у керма одеського «Чорноморця», з яким повторив своє бронзове досягнення в сезоні 2005-06.

У 2007 тренував маріупільский «Іллічівець», наступного року виконував обов'язки головного тренера аутсайдера російського чемпіонату команди «Луч-Енергія» з Владивостока.

У 2010 році увійшов до тренерського штабу національної збірної України, в якому вже працював протягом 2003—2007 років, суміщуючи цю роботу з обов'язками головного тренера «Чорноморця».

На початку червня 2011 року вийшов зі складу тренерського штабу збірної, а вже 10 червня 2011 року був представлений на посаді головного тренера сімферопольської «Таврії». Звільнений з посади 01.06.2012[1].

Нагороди і досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]