Альтона (Гамбург)
Альтона | |
Герб | |
![]() | |
![]() | |
Дата створення / заснування | 1535 |
---|---|
Офіційна назва | нім. Altona |
Країна |
![]() |
Адміністративна одиниця | Гамбург |
Кількість населення | 261 213 осіб |
Адміністративно-територіально поділяється на | Гамбург-Альтона-Альтштад, Гамбург-Штерншанце, Гамбург-Альтона-Норд, Гамбург-Оттензен (1 квітня 1889), Гамбург-Баренфельд (1 квітня 1890), Гамбург-Ґросс Флотбек (1 липня 1927), Гамбург-Отмаршен (1 квітня 1890), Гамбург-Луруп (1 липня 1927), Гамбург-Осдорф (1 липня 1927), Гамбург-Нінштедтен (1 липня 1927), Гамбург-Бланкенезе (1 липня 1927), Гамбург-Ізерброк (1951), Гамбург-Зюльдорф (1 липня 1927), Гамбург-Ріссен (1 липня 1927) |
Висота над рівнем моря | 34 м[2] |
Спільний кордон із | Гамбург-Центр, Аймсбюттель (Гамбург), Піннеберг, Штаде |
Площа | 78,3 км² |
Поштовий індекс | 20257, 20357 і 20359 |
![]() | |
Офіційний сайт(нім.) | |
![]() |
Координати: 53°33′00″ пн. ш. 9°55′59″ сх. д. / 53.55000000002777227336991928° пн. ш. 9.93330000002777780° сх. д.
Альтона (нім. Áltona) — один з 7 районів міста Гамбург в Німеччині[3]. Розташований на правому березі річки Ельба. Населення — близько 248 тис. жителів.
В 1640 Альтона була зайнята данцями, їхнє панування тривало понад 200 років. Король Фредерік III дарував їй статус міста, митні привілеї, свободу поселення і віросповідання. У 1938 році Альтона, як і ще кілька сусідніх міст, стала частиною Гамбурга. Історична частина міста була зруйнована бомбардуваннями 1943 року й відтоді не відновлювалася.
Історія[ред. | ред. код]
Альтона була заснована в 1535 році як рибальське село в графстві Гольштейн-Піннеберг. Під час Тридцятилітньої війни потрапила під владу данської корони. У 1664 році король Фредерік III дарував Альтоне міські права. До 1864 року Альтона була одним з найважливіших портових міст данської корони, самим південним її володінням на континенті і найбільшим за населенням містом Шлезвіг-Гольштейна. Розвивалася як конкурент ганзейського Гамбурга в заморській торгівлі.
У 1713 році, в розпал Північної війни, шведський фельдмаршал Стенбок опанував Альтону і велів планомірно випалити її. Після відходу шведів велика частина будівель залишилася в руїнах. Данському міністру Ревентлову довелося розробити новий план міста, по якому Альтона стала забудовуватися заново. Місто стало осередком данського Просвітництва ; саме тут першим в Данії прищеплював пацієнтів (від віспи) доктор Струензе — син пастора церкви Трійці, що збереглася до теперішнього часу.
Золотий вік Альтони, що стала другим за величиною містом данської корони, тривав до оголошення континентальної блокади в 1807 році. В продовження XVIII століття населення Альтона збільшилася вдвічі, досягнувши 24 тис. жителів. Відновлення після блокади зайняло не одне десятиліття. У 1821 році професор Г. Х. Шумахер змусив короля дозволити організувати в місті астрономічну обсерваторію; точність її спостережень славилася по всій Європі. У 1844 р. Альтону зв'язала з Кілем перша в Данії залізниця.
За підсумками війни за Шлезвіг Альтона відійшла до Німецької імперії. У 1899 році тут був винайдений апарат Кеніга, перший механічний прилад газодимозахисту пожежних. У 1932 році спроба проведення в місті нацистського маршу вилилася в перестрілку. У 1938 після прийняття «Закону Великого Гамбурга» (нім. Groß-Hamburg-Gesetz, 1937) Альтона включена до складу Гамбурга.
За роки Другої світової війни Альтона втратила не тільки історичну забудову, а й своє єврейське населення. Оскільки вільне місто Гамбург гнобив євреїв (в тому числі шляхом податкової дискримінації), з початку XVII століття гамбурзькі євреї стали переїжджати в Альтону. Після 1941 року цілі квартали міста знелюдніли, через те, що їх мешканців перевезли до таборів смерті. Як нагадування про квітучу колись культуру в Альтоні залишилися єврейські кладовища XVII—XIX ст.
Багато кварталів Альтони залишалися напівзанедбані до 1970-х років, коли федеральний уряд прийняв програму ревіталізації цього району.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Район складається з 14 міських частин (нім. Stadtteilen)[4]:
- Альтона-Альтштад (нім. Altona-Altstadt)
- Альтона-Норд (нім. Altona-Nord)
- Баренфельд (нім. Bahrenfeld)
- Бланкенезе (нім. Blankenese)
- Ґросс Флотбек (нім. Groß Flottbek)
- Зюльдорф (нім. Sülldorf)
- Ізерброк (нім. Iserbrook)
- Луруп (нім. Lurup)
- Нінштедтен (нім. Nienstedten)
- Осдорф (нім. Osdorf)
- Отмаршен (нім. Othmarschen)
- Оттензен (нім. Ottensen)
- Ріссен (нім. Rissen)
- Штерншанце (нім. Sternschanze)
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Джордж Джарвіс (1797—1828) — американський філеллін.
- Йоганн Яків Душ (1725—1787) — німецький письменник, поет і перекладач.
- Християн Зелле (старший) (1831—1883) — німецький живописець.
- Ернст Йогансен (1898—1977) — німецький письменник.
- Василь Струве (1793—1864) — російський астроном.
- Ґеорґ Гінц[de] (1630—1700) — німецький художник.
Тут жили письменники Карл Май і Генріх Гейне.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Альтонський музей
- Йенішпарк
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Трійці (1741-43)
-
На картині 1850 року
-
Застава між Гамбургом і Альтоною (1880)
-
Площа Республіки із ратушею
-
Офісна будівля Dockland
В астрономії[ред. | ред. код]
У Альтоні, де була розташована обсерваторія, 1821 року почав видаватися один з перших астрономічних журналів — Astronomische Nachrichten. На честь міста названо астероїд (850) Альтона, відкритий в 1916 році російським астрономом Сергієм Івановичем Белявским.
У мистецтві[ред. | ред. код]
- «Затворник Альтона» — п'єса Жана-Поля Сартра (1960), по якій Вітторіо де Сіка зняв однойменний фільм 1962 року з Софі Лорен в головній ролі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ §1 Bezirksverwaltungsgesetz (BezVG) vom 6. Juli 2006. HmbGVBl. Teil I 2006, Nr. 33, S. 404. Процитовано 18 березня 2018. (нім.)
- ↑ Anordnung über die Einteilung des Gebiets der Freien und Hansestadt Hamburg 1965-09-07 HmbGVBl. Teil II 1965, Amtlicher Anzeiger Nr. 181, S. 999 (нім.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Альтона // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Альтона-пам'ятки Гамбурга [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.]