Альфа Геркулеса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рас-Альгеті, α Her A/B
Hercules constellation map.svg
Рас-Альгеті позначається грецькою літерою α, хоча й не є найяскравішою зорею сузір'я Геркулеса. Вона розташована відразу над сузір'ям Змієносця.


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Геркулес
Пряме піднесення 17h 14m 38.80s[1]
Схилення +14° 23′ 25.0″[1]
Видима величина (V) 2.9137 / 5.4 [2]
Характеристики
Спектральний клас M5Ib-II var / (G5III+F2V)
показник кольору U−B 1.01[3]
показник кольору B−V 1.45[3]
Тип змінності Напіврегулярна
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) -33.1±0.9 км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -6.71[1] мас/рік

за схиленням: 32.78[1] мас/рік

Паралакс (π) 9.07 ± 1.32 мас
Відстань світлових років
110 парсек
Абсолютна величина (MV) -2.30
Подробиці
Маса 7[4] M
Радіус 400[4] R
Світність 17000[4] L
Ефективна температура 3300 [4]  K
Гравітація  ? м/сек2
Металічність [Fe/H]  ? Fe/H
Обертання  ?
Вік  ? років


Інші позначення
Рас Альґеті, Rasalgethi, α Her, 64 Her, HR 6406, BD +14° 3207, HD 156014, HIP 84345, SAO 102680, CCDM J17146+1424AB, AAVSO 1710+14
Посилання
SIMBAD дані для HD+156014

Координати: Карта зоряного неба 17г 14м 38.858с, +14° 23′ 25.20″

Альфа Геркулеса (α Her, α Herculis) — кратна зоря в сузір'ї Геркулеса. Її власна назва Рас-Альгеті[5] або Рас Альгеті походить з араб. رأس الجاثي‎, що в перекладі означає голова схиленого на колінах. Попри своє позначення (α) зоря не є найяскравішою в сузір'ї. Справа в тому, що з часів античності Геркулеса зображували на зоряних мапах головою вниз, а позначення зорям надавали починаючи з голови традиційного малюнка. Оскільки зоря розміщена на голові, то вона й отримала позначення α.

Зоряна система[ред.ред. код]

Спостерігаючи у телескоп цю зоряну систему можна розділити на дві компоненти, що здебільшого позначають як α1 та α2. Вони розташовані одна на відстані близько 500 а.о. одна від одної та обертаються з періодом близько 3600 років. Компонента α1 є відносно масивним яскравим червоним надгігантом спектрального класу M5Ib-II й належить до змінних зір, бо змінює свій видимий блиск від 2,8m до 3,5m. У свою чергу, компонента α2 є насправді подвійною системою, у якій головна зоря є жовтим субгігантом спектрального класу G5III, а її супутник — зорею головної послідовності спектрального класу F2V. Інколи, зазначені три компоненти відповідно позначають ще як α Геркулеса A, Ba та Bb.


Фізичні характеристики[ред.ред. код]

Кутовий діаметр червоного надгіганта α1 Her було виміряно за допомогою інтерферометра на рівні 34 ± 0.8 кутових мілісекунд, або 0,034 кутової секунди[6]. На відстані близько 110 парсек[2] це відповідає радіусу зорі 280 мільйонів кілометрів, що приблизно дорівнює 400R або 1,87 а.о.[note 1].


Примітки[ред.ред. код]

  1. Визначити радіус можна за формулою:
    де:
    δ — кутовий діаметр (у кутових секундах), dR — діаметр зорі (в а.о.), DR — відстань від Землі (в парсеках).
    .
    Таким чином, діаметр становить 3,74 а.о., а радіус, відповідно, буде вдвоє менший. Враховуючи, що астрономічна одиниця становить 149 597 871 км, а радіус Сонця дорівнює 696 000 км, радіус α Геркулеса становить приблизно 280 млн км (або близько 400 R)

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г SIMBAD query result:NAME RASALGETHI -- Semi-regular pulsating Star. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2010-09-26. 
  2. а б van Leeuwen, F (November 2007). Hipparcos, the New Reduction. VizieR (Centre de Données astronomiques de Strasbourg). Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357. Процитовано 2010-09-26. 
  3. а б Johnson, H. L.; Iriarte, B.; Mitchell, R. I.; Wisniewski, W. Z. (1966). UBVRIJKL photometry of the bright stars. (PDF). Comm. Lunar Plan. Lab., 4. Bibcode:1966CoLPL...4...99J. Процитовано 2010-09-26. 
  4. а б в г Professor James B. (Jim) Kaler. RASALGETHI (Alpha Herculis). University of Illinois. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2007-03-07. 
  5. Геркулес // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 108. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  6. Benson, J. A.; Dyck, H. M.; Mason, W. L.; Howell, R. R.; Ridgway, S. T.; Dixon, D. J. (December 1991). The infrared angular diameter of Alpha Herculis measured with a Michelson interferometer (PDF). Astronomical Journal. Vol.102. с. pp.2091–2097. Bibcode:1991AJ....102.2091B. doi:10.1086/116033. Процитовано 2007-03-08. 

Зовнішні посилання[ред.ред. код]