Альфонсо, інфант Іспанії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфонсо, інфант Іспанії
Альфонсо у віці 9 років
Біографічні дані
Імена ісп. Alfonso de Borbón y Borbón-Dos Sicilias
Релігія католицька церква
Народження 3 жовтня 1941(1941-10-03)[1][2][…]
Рим, Італія
Смерть 29 березня 1956(1956-03-29)[1][2][…] (14 років)
Villa Giralda (Estoril)d, Ешторіл, Cascais e Estorild, Кашкайш, Лісабонський округ, Португалія[4]
вогнепальне поранення
Поховання Пантеон Інфантів
Династія Іспанські Бурбони
Батько Хуан, граф Барселонський
Мати Марія де лас Мерседес де Бурбон-Сицилійська
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Інфант Альфонсо (повне ім'я: Дон Альфонсо Крістіно Тереса Анхело Франсіско де Асіс і Тодос лос Сантос де Бурбон-Сицилійський, ісп. Don Alfonso Cristino Teresa Ángelo Francisco de Asís y Todos los Santos de Borbón y Borbón Dos-Sicilias; нар. 3 жовтня 1941(19411003), Рим, Італія — 29 березня 1956, Ешторіл, Португалія) — молодший син Хуана, графа Барселонського, претендента на іспанський престол, та його дружини — Марії де лас Марседес Бурбон-Сицилійської. Молодший брат колишнього короля Іспанії Хуана Карлоса I, онук короля Альфонса XIII.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Альфонсо у віці 8 років. Фотографія 1949 року

Альфонсо народився в готелі NH Firenze Anglo American у Римі[5]. Молодший син Хуана, графа Барселонського, претендента на іспанський престол, та його дружини — Марії де лас Марседес Бурбон-Сицилійської. Його хрещеним батьком став інфант Альфонсо, герцог Галлієра, а хрещеною матір'ю — інфанта Марія Крістіна[6]. У сімейному колі був відомий як Альфонсіто (Alfonsito) — так його називали, щоб відрізняти від інших членів іспанської королівської родини з таким же ім'ям.

Коли Альфонсо був немовлям, родина переїхала до Лозанни у Швейцарії, де родина мешкала у віллі Les Rocailles[7]. У лютому 1946 року родина переїхала до Португальської Рив'єри[8].

1947 року інфант Альфонсо вперше відвідав Іспанію, оскільки його сім'ю запросив тамтешній диктатор Франсіско Франко. 1950 року разом із братом Хуаном Карлосом був відправлений на навчання до Іспанії[9]. Спочатку вони жили у Сан-Себастьяні, де в палаці Мірамар була облаштована приватна школа[10]. У червні 1954 року Франко надав їм палац Ель-Пардо[11]. Пізніше Альфонсо та Хуан Карлос навчалися у військовій академії в Сарагосі[12].

Смерть та поховання[ред. | ред. код]

Зліва направо: інфант Хуан Карлос, інфант Хуан, граф Барселонський, та інфант Альфонсо в сімейній резиденції в Ешторілі, Португалія Фотографія 1950 року

Наприкінці березня 1956 року брати Альфонсо та Хуан Карлос перебували у резиденції батьків, у Villa Giralda, в Ешторілі, Португалія, приїхавши на великодні канікули. Увечері Великого четверга, 29 березня 1956 року, вдома інфант Альфонсо був убитий внаслідок вогнепального поранення в голову. Посольство Іспанії в Португалії з цього приводу опублікувало офіційне комюніке[13]:

Коли Його Високість інфант Альфонсо разом із братом чистив револьвер минулого вечора, пролунав постріл, і куля влучила йому в чоло, вбивши його за кілька хвилин. Інцидент трапився о 20:30, після того як інфант повернувся із богослужіння з нагоди Великого четверга, на якому він причащався.

Раніше того ж дня Альфонсо переміг у місцевому юніорському турнірі з гольфу, потім сходив на вечірню месу і побіг до кімнати, щоб побачити брата Хуана Карлоса, який повернувся із військової школи додому з нагоди канікул. Вважається, що тоді Хуан Карлос почав гратися із револьвером калібру .22, який, імовірно, інфант Альфонсо отримав від генерала Франсіско Франко[14][15]. Після інциденту в газетах ширилися чутки про те, що в момент пострілу револьвер був у руках Хуана Карлоса[16].

Оскільки брати були самі в кімнаті, досконало невідомо, як саме інфант Альфонсо був убитий. Проте, як розповідала Жозефіна Кароло, гардеробниця їхньої матері, Хуан Карлос націлив пістолет на Альфонсо і натиснув на спуск, не знаючи, що зброя була заряджена. Бернардо Арнозо, португальський друг Хуана Карлоса, також свідчив, що він вистрелив, не знаючи, що пістолет був заряджений, і додав, що куля зрикошетила від стіни, потрапивши Альфонсові в обличчя. Гелена Матеопулос, грецька авторка, спілкувалася із сестрою Хуана Карлоса, інфантою Пілар, яка сказала, що Альфонсо покинув кімнату, а коли повернувся, то, відчиняючи двері, вдарив ними Хуана Карлоса по руці, що спричинило постріл[17][18].

Вважається, що інфант Хуан, граф Барселонський, батько братів, викинув револьвер у море за якийсь час після вбивства інфанта Альфонсо[19].

Похоронна літургія за інфантом Альфонсо відбулася відбулася у Велику Суботу, 31 березня 1956 року; її очолив Фернандо Ченто — Апостольський Нунцій у Португалії. Інфанта поховали на муніципальному кладовищі в Кашкайші. У жовтні 1992 року його перепоховали до Пантеону Інфантів в Ескоріальському монастирі неподалік Мадрида.

Родовід[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альфонсо XII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альфонсо XIII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Крістіна Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Хуан, граф Барселонський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Генріх Баттенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вікторія Євгенія Баттенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Беатриса Великобританська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пілар, герцогиня Бадахоська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Альфонсо Бурбон-Сицилійський, граф ді Казерта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карлос Танкред Бурбон-Сицилійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Антонієтта Бурбон-Сицилійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія де лас Мерседес де Бурбон-Сицилійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіпп, граф Паризький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Орлеанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Ізабелла Орлеанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Find a Grave — 1996.
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Diccionario biográfico españolReal Academia de la Historia, 2011.
  4. https://es.wikipedia.org/wiki/Alfonso_de_Borb%C3%B3n_(1941-1956)#Muerte
  5. Preston, Paul (8 квітня 2011). Juan Carlos: Rey de un pueblo (ісп.). Penguin Random House Grupo Editorial España. ISBN 978-84-9989-216-0.
  6. José María Zavala, Dos infantes y un destino (Barcelona: Planez & Janés, 1998), 101.
  7. Zavala, 102.
  8. Zavala, 111.
  9. «Spanish Pretender's Sons», The Times (2 October 1950): 3. «General Franco and Don Juan», The Times (3 October 1950): 5.
  10. Zavala, 165.
  11. Zavala, 171.
  12. «Prince to Return to Spain Tuesday», The New York Times (16 January 1955): 25.
  13. Цитується за: Paul Preston, Juan Carlos: Steering Spain from Dictatorship to Democracy (New York: W.W. Norton, 2004), 101.
  14. King Juan Carlos l of Spain | Royal Foibles. web.archive.org. 20 листопада 2013. Архів оригіналу за 20 листопада 2013. Процитовано 15 квітня 2023.
  15. Juan Carlos lays to rest a haunting Spanish tragedy. The Independent (англ.). 15 жовтня 1992. Процитовано 15 квітня 2023.
  16. Preston, Paul (2004). Juan Carlos: A People's King (англ.). HarperCollins. ISBN 978-0-00-255632-3.
  17. Preston, 102.
  18. Mikkelson, Barbara (31 грудня 1998). Death of King Juan Carlos' Brother. Snopes (англ.). Процитовано 15 квітня 2023.
  19. Román, Manuel (27 березня 2016). El disparo que mató a don Alfonso de Borbón. Chic (es-ES) . Процитовано 15 квітня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Zavala, José M. Dos infantes y un destino. Barcelona: Plaza & Janés, 1998. ISBN 84-01-55006-8.
  • «Son Born to Spanish Pretender». The New York Times (4 October 1941): 17.
  • «Funeral of Infante Don Alfonso». The Times (2 April 1956): 8.
  • «Don Juan's Son Is Killed in Spanish Gun Accident». The New York Times (30 March 1956): 3.
  • Mikkelson, Barbara. «A Royal Mystery».
  • Clemente, Josep Carles (2000). La educación de don Juan Carlos y otras crónicas de la transición. Ed. Fundamentos.
  • González de Vega, Javier (1995). Yo, María de Borbón. El País-Aguilar.
  • Gurriarán, José Antonio (2000). El rey en Estoril. Ed. Planeta.
  • Kennedy, John (2004). Almanach de Gotha. Almanach de Gotha.
  • Preston, Paul (2004). Juan Carlos. El rey de un pueblo. Debolsillo.