Альфонсо III Великий
| Альфонсо III Великий ісп. Alfonso III el Magno | ||
,_r.jpg) | ||
.svg) | ||
| Легендарний герб королів Астурії | ||
| ||
|---|---|---|
| 866 — 910 | ||
| Попередник: | Ордоньйо I | |
| Наступник: | Фруела II Ордоньйо II Гарсія I Бермудо Раміро | |
| Народження: |
852[1] Луґо, Галісія, Королівство Галісія[2] | |
| Смерть: |
20 грудня 910[1] Самора, Кастилія і Леон, Іспанія[3] | |
| Поховання: | ||
| Країна: | Астурія (королівство) | |
| Релігія: | католицтво | |
| Рід: | Династія Астур-Леон | |
| Батько: | Ордоньйо I[3] | |
| Мати: | Nuñad | |
| Шлюб: | Jimena of Asturiasd | |
| Діти: | Ордоньйо II, Гарсія I[4] і Фруела II[4] | |
| Автограф: | 
| |
Альфо́нсо III (ісп. Alfonso III; бл. 848 — 20 грудня 910) — король Астурії (866—910). Представник Астурійсько-Леонської династії. Син астурійського короля Ордоньйо I. 866 року зайняв престол. Проводив реформи, спрямовані на централізацію королівської влади. В ході Реконкісти здобув ряд перемог над мусульманами, розширив володіння до Португалії, Леону та Кастилії. Розсварився із синами, внаслідок чого протягом 880—910 років у країні тривали міжусобні війни. Зазнав поразки від опозиції, зрікся престолу на користь сина Гарсії. За життя уклав «Хроніку Альфонсо III». Прізвисько — Великий (ісп. el Magno).
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з династії Астур-Леон (Альфонсес). Син Ордоньйо I, короля Астурії, та Муньї. Про молоді роки та освіту Альфонсо немає жодних відомостей. У 853 році було призначено номінальним намісником Галісії.
Він став королем у 866 році. На трон претендував також його родич герцог Фруела Бермудес, граф Луго, але гранди на чолі із графом Родріго Кастильським підтримали молодого короля. Зрештою Фруела зазнав поразки й загинув. У 867 році король придушив потужне повстання басків на чолі із графом Ейло.
У 868 році військо Альфонсо III захопило землі на узбережжі річок Мондегу й Дуеро. Того ж року наказав Вімарано Пересу заселити поселення Портукаленсе, започаткував утворення відповідного графства. У 869 році укладає союз з королівством Памплона (майбутня Наварра), уклавши династичні союзи: власний з Хіменою, донькою короля Гарсіа Іньїгес, сестри Леодегундії.
З 875 року довелося протидіяти наступу Омейядів на чолі із аль-Мундіром, сином еміра Мухаммеда I. У 878 році продовжив наступ на мусульманські держави, захопивши місто Коїмбру, завдавши поразки військам Мухаммеда I, еміра Кордови, у битвах при Полворарія та долині Вальдемора. Емір вимушентй був сплатити значну купу грошей й укласти мир на 3 роки. Після цього наказав графу Ґерменегільдо Гутьєрреса заселити міста Коїмбру, Візеу, Ламегу і Брагу. Водночас уклав союз з Абд-ар-Рамхманом ібн Марваном, еміром Меріди.
Король встановив в країні суворий порядок. Також побудував багато замків і церков, зміцнив Бургос і збудував на Кантабрійському узбережжі неприступну фортецю Гансо для захисту від норманів. За наказом короля було створено 3 хроніки (Хроніка альбенденсе, Віща хроніка, Хроніка королів вестготів або Хроніка Альфонсо III), якими доводилося, що королівство Астурія є законним спадкоємцем королівства Вестготів, тим самим висувалися права на Піренейський півострів.
У 879 році емір Кордови намагався з моря захопити землі в Галісії, відправивши для цього флот. Але Альфонсо III в союзі з ібн Марваном відбив цю спробу. Після цього спільні війська завдали поразки кордовським військам у битві при горі Оксіфер (біля річки Гвадіана).
У 880 році проти нього збунтувався син Гарсія, але був приборканий і посаджений у в'язницю. Втім мати Гарсії, зумівши залучити на свою сторону двох інших братів і багатьох грандів, влаштувала змову і почала криваву усобицю. Разом з тим у 883 році остаточно відбив наступи Омейядів. У 884 році укладено остаточнй мир з Кордовським еміратом. Того ж року Альфонсо III переміг повсталих синів Фруелу, Ордоньойо і Бермудо.
Між 896 та 899 роками астурійський король видав указ, за яким на місці знахідки над мощами Святого Якова (в Кампостелі) була побудована невелика церква.
У 901 році Альфонсо III здобув перемогу над маврами на чолі із ібн аль-Кіттом у 4-денній битві при Саморі, завдавши нищівної поразки 60-тисячному ворожому війську. Втім успіхи в правлінні не врятували його від внутрішніх проблем.
У 910 році проти нього знову повстали сини на чолі із Гарсія та грандом Муньо Нуньєсом. Альфонсо III зазнав поразки й зрікся трону, розділивши королівство між синами: Гарсія отримав Леон, Ордоньо — Галісию, а Фруела — Астурію. Незабаром після зречення Альфонсо помер.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Asturiensia medievalia, Asturiensia medievalia — Universidad de Oviedo. — ISSN 0301-889X
- ↑ Valledor A. C. https://dialnet.unirioja.es/servlet/libro?codigo=621476 — С. 67.
- ↑ а б Альфонс III // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. Iа. — С. 589.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
Джерела[ред. | ред. код]
- R. A. Fletcher, Saint James's Catapult: The Life and Times of Diego Gelmírez of Santiago de Compostela (Oxford, 1984), 317–23.
- Cotarelo Valledor, Armando (1992). Alfonso III el Magno: último rey de Oviedo y primero de Galicia. Ed. facsímil de la edición de 1933 (Gráficas Góngora). Madrid: Istmo. ISBN 84-7090-265-2.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо III Великий
- Cawley, Charles. Asturias & Leon kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.
|
| |||||