Альфонсо III Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфонсо III Великий
ісп. Alfonso III el Magno
Альфонсо III Великий
Альфонсо III Великий
Легендарний герб королів Астурії
Король Астурії
866 — 910
Попередник: Ордоньйо I
Наступник: Фруела II
Ордоньйо II
Гарсія I
Бермудо
Раміро
 
Народження: 848[1]
Ов'єдо, Астурія[d], Астурія, Іспанія
Смерть: 20 грудня 910(0910-12-20) або 20 грудня 912[1]
Самора, Кастилія і Леон, Іспанія[1]
Релігія: католицтво
Батько: Ордоньйо I
Дружина: Хімена Памплонська
Автограф: AlfonsoIII.png

Медіафайли у Вікісховищі?

Альфо́нсо III (ісп. Alfonso III, бл. 84820 грудня 910) — король Астурії (866910). Представник Астурійсько-Леонської династії. Син астурійського короля Ордоньйо I. 866 року зайняв престол. Проводив реформи, спрямовані на централізацію королівської влади. В ході Реконкісти здобув ряд перемог над мусульманами, розширив володіння до Португалії, Леону та Кастилії. Розсварився із синами, внаслідок чого протягом 880—910 років у країні тривали міжусобні війни. Зазнав поразки від опозиції, зрікся престолу на користь сина Гарсії. За життя уклав «Хроніку Альфонсо III». Прізвисько — Великий (ісп. el Magno).

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з династії Астур-Леон (Альфонсес). Син Ордоньйо I, короля Астурії, та Муньї. Про молоді роки та освіту Альфонсо немає жодних відомостей. У 853 році було призначено номінальним намісником Галісії.

Він став королем у 866 році. На трон претендував також його родич герцог Фруела Бермудес, граф Луго, але гранди на чолі із графом Родріго Кастильським підтримали молодого короля. Зрештою Фруела зазнав поразки й загинув. У 867 році король придушив потужне повстання басків на чолі із графом Ейло.

У 868 році військо Альфонсо III захопило землі на узбережжі річок Мондегу й Дуеро. Того ж року наказав Вімарано Пересу заселити поселення Портукаленсе, започаткував утворення відповідного графства. У 869 році укладає союз з королівством Памплона (майбутня Наварра), уклавши династійні союзи: власний з Хіменою, донькою короля Гарсіа Іньїгес, сестри Леодегундії.

З 875 року довелося протидіяти наступу Омейядів на чолі із аль-Мундіром, сином еміра Мухаммеда I. У 878 році продовжив наступ на мусульманські держави, захопивши місто Коїмбру, завдавши поразки військам Мухаммеда I, еміра Кордови, у битвах при Полворарія та долині Вальдемора. Емір вимушентй був сплатити значну купу грошей й укласти мир на 3 роки. Після цього наказав графу Ґерменегільдо Гутьєрреса заселити міста Коїмбру, Візеу, Ламегу і Брагу. Водночас уклав союз з Абд-ар-Рамхманом ібн Марваном, еміром Меріди.

Король встановив в країні суворий порядок. Також побудував багато замків і церков, зміцнив Бургос і збудував на Кантабрійському узбережжі неприступну фортецю Гансо для захисту від норманів. За наказом короля було створено 3 хроніки (Хроніка альбенденсе, Віща хроніка, Хроніка королів вестготів або Хроніка Альфонсо III), якими доводилося, що королівство Астурія є законним спадкоємцем королівства Вестготів, тим самим висувалися права на Піренейський півострів.

У 879 році емір Кордови намагався з моря захопити землі в Галісії, відправивши для цього флот. Але Альфонсо III в союзі з ібн Марваном відбив цю спробу. Після цього спільні війська завдали поразки кордовським військам у битві при горі Оксіфер (біля річки Гвадіана).

У 880 році проти нього збунтувався син Гарсія, але був приборканий і посаджений у в'язницю. Втім мати Гарсії, зумівши залучити на свою сторону двох інших братів і багатьох грандів, влаштувала змову і почала криваву усобицю. Разом з тим у 883 році остаточно відбив наступи Омейядів. У 884 році укладено остаточнй мир з Кордовським еміратом. Того ж року Альфонсо III переміг повсталих синів Фруелу, Ордоньойо і Бермудо.

Між 896 та 899 роками астурійський король видав указ, за ​​яким на місці знахідки над мощами Святого Якова (в Кампостелі) була побудована невелика церква.

У 901 році Альфонсо III здобув перемогу над маврами на чолі із ібн аль-Кіттом у 4-денній битві при Саморі, завдавши нищівної поразки 60-тисячному ворожому війську. Втім успіхи в правлінні не врятували його від внутрішніх проблем.

У 910 році проти нього знову повстали сини на чолі із Гарсія та грандом Муньо Нуньєсом. Альфонсо III зазнав поразки й зрікся трону, розділивши королівство між синами: Гарсія отримав Леон, Ордоньо — Галісию, а Фруела — Астурію. Незабаром після зречення Альфонсо помер.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • R. A. Fletcher, Saint James's Catapult: The Life and Times of Diego Gelmírez of Santiago de Compostela (Oxford, 1984), 317–23.
  • Cotarelo Valledor, Armando (1992). Alfonso III el Magno: último rey de Oviedo y primero de Galicia. Ed. facsímil de la edición de 1933 (Gráficas Góngora). Madrid: Istmo. ISBN 84-7090-265-2.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфонсо III Великий