Альфонсо V (король Арагону)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Альфонс V (король Арагону))
Перейти до: навігація, пошук
Альфонсо V
Nuremberg chronicles f 248v 1 (Alfonsus rex).jpg
Народився 1396(1396)
м. Медіна дель Кампо
Помер 27 червня 1458
замок дель Ово
Поховання Poblet Monastery[d]
Громадянство (підданство) Royal Banner of the Crown of Castille (Habsbourg Style).svg Кастилія і Леон
Національність кастилець
Титул король
Посада King of Aragon[d]
Термін 1416—1458 роки
Попередник Фердинанд I
Наступник Хуан II
Конфесія католицтво
Батько Фердинанд I
Мати Леонора Уррака де Альбукерке
Рід Трастамара
Родичі Beatrice de Frangepan[d]
Брати, сестри Sancho of Aragon[d], Eleanor of Aragon, Queen of Portugal[d], Maria of Aragon, Queen of Castile[d], Infante Henry, Duke of Villena[d], Іоанн II і Infante Peter, Count of Alburquerque[d]
Дружина Марія Кастильська
Діти 1 син і 2 доньки
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна
Орден підв'язки
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Альфонсо V Великодушний (*Alfonso V el Magnanimo, 1396;—27 червня 1458) — король Арагону, Валенсії, Майорки, Сардинії та Сицилії у 1416-1458 роках, король Неаполю у 1442-1458 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Інфант[ред.ред. код]

Походив з династії Трастамара. Син Фердинанда I, короля Арагону, Валенсії, Майорки та Сицилії, й Леонори Урраки де Альбукерке. Здобув класичну освіту. У 1414 році отримав титул герцога Жирони і спадкоємця трону. У 1415 році призначається регентом Сицилійського королівства.

Король Арагону[ред.ред. код]

В 1416 році після смерті батька став новим королем. Основою його політики було розширення в бік Середземномор'я. Спочатку відбулося приборкання Сардинії. У 1420 році відбулося захоплення Кальві на Корсиці.

У 1423 році було пограбовано Марсель у відповідь на дії Людовика III Анжу, графа Прованса на півдні Італії. Втім в цей час знать Арагону, Валенсії та Каталонії стали вимагати видалення кастильців з королівської адміністрації, підкреслювати свої особливі привілеї, відмовлялися сплачувати податки, необхідні королю.

У 1446 року відправив війська, які знову окупували Сардинію, яку у 1420-1430-х роках окупували генуезці при підтримці графства Прованс. У 1450 році сталося велике повстання селян на о. Майорці, у 1453—1454 роках тривало повстання у м. Пальма-де-Майорка. Водночас почалися потужні виступи селян в Каталонії за скасування залежності. На деякий час король пішов на піступки, втім у 1456 році скасував рішення 1455 року, а у 1457 році відновив попереднє рішення. Водночас в міста графства Барселони точилася боротьба між королівською адміністрацію і місцевими магістратами.

Боротьба за Неаполь[ред.ред. код]

Бездітна Неаполітанська королева Джованна II попросила допомоги у Альфонсо V у війні проти Людовика Анжуйського, пообіцявши його за це всиновити і зробити своїм спадкоємцем.

У жовтні 1420 року король висадився в Неаполі, отримав титул герцога Калабрії і спадкоємця Неаполітанського королівства. Тоді вдалося пересягнути на свій бік кондотьєра Муціо Аттендоло де Сфорца. Але 1423 року посварився з Джованною II, намагаючись її повалити. Незабаром між ними почалася війна. Арагонські війська при підтримці Філіпо Марії вісконті, герцога Мілану, були вигнані з Італії, а Джованна II оголосила спадкоємцем Людовика III Анжуйського, а потім його брата Рене.

У 1432 році розпочав нову війну. У 1434 році король окупував більшу частину Неаполітанської держави. Після смерті неаполітанської королеви в 1435 році Альфонсо V розпочав війну проти Рене Анжуйського, спадкоємця Людовика III. Того ж року флот на чолі з королем зазнав поразки від генуезького флоту, потрапивши у полон. Після цього Генуя відправила Альфонсо своєму сюзерену — Філіпо Марії Вісконті. З останнім Альфонсо V вдалося потоваришувати і у 1436 році повернутися до Гаети на півдні.

У 1438 році Альфонсо V розпочав нову кампанію проти Рене Анжуйського, який захопив Абруцці й Кампанії. До 1439 року арагонцям вдалося захопити міста Аверса, Салерно, Беневенто, Манфредонья і Бітонто.

У 1442 році арагонці захопили весь південь Апеннінського півострова, і 1443 року Альфонсо V зайняв трон Неаполя. Він не був талановитим правителем, але італійці любили його, оскільки при ньому закінчилися усобиці і настав мир.

Він перевіз до Неаполя свій двір і переконав переселитися туди багатьох арагонських і сицилійських аристократів. Уклав союз з Венеційською республікою для боротьбу з Генуєю, яка підтримувала Рене Анжуйського, що намагався захопити Неаполь.

Останні роки[ред.ред. код]

З 1450 року став готуватися до захоплення Генуї. Водночас було укладено союз Єгиптом мамлюків, що сприяло піднесенню міст королівств Неаполя і Валенсії. У 1451 році надав підтримку албанському князю Скандербегу, який визнав зверхність Альфонсо V.

Помер у 1458 році. Неаполітанський трон він заповідав бастарду Фердинанду, а Арагон, Сицилію і Сардинію — молодшому брату Хуану, який був фактичним правителем цих земель при Альфонсо V.

Характеристика[ред.ред. код]

Альфонсо V шанував людей науки і мистецтва, оточив себе розкішшю і уславився своїми любовними пригодами.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Марія, донька Енріке III, короля Кастилії і Леону

Дітей не було

2. Коханка — Джиралдона Карліно

Діти:

  • Фердинанд (1423—1494), король Неаполя у 1458—1494 роках
  • Марія (д/н—1449), дружина Леонельо д'Есте, маркиза Феррари
  • Леонора (д/н), дружина Маріано Марціано, герцога Скуілаче

Джерела[ред.ред. код]

  • Mikaberidze, Alexander. Conflict and Conquest in the Islamic World: A Historical Encyclopedia. vol.1 (en anglès). ABC-CLIO, 2011, p. 69. ISBN 1598843370.
  • Ernesto Pontieri, Alfonso il Magnanimo re di Napoli : 1435—1458, Napoli 1975.
  • Emilio Sáez, Raoul Manselli und Walter Rüegg: Alfons I. (V.). In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 1, Artemis & Winkler, München/Zürich 1980, ISBN 3-7608-8901-8, Sp. 401—403.