Альфонсо X

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Альфонс X (король Кастилії))
Перейти до: навігація, пошук
Альфонсо X
Alfonso X de Castilla
Альфонсо X
Альфонсо X
Король Кастилії
1252 — 4 квітня 1284
Попередник: Фернандо III
Наступник: Санчо IV
 
Народження: 23 листопада 1221[1]
Толедо
Смерть: 4 квітня 1284[1] (62 роки)
Севілья, Королівство Севілья[d], Кастилія і Леон
Віросповідання: католицтво
Династія: Бургундська
Батько: Фернандо III
Дружина: Віоланта Арагонська
Діти: 5 синів та 5 доньок

Медіафайли у Вікісховищі?

Альфо́нсо Х (ісп. Alfonso X, 23 листопада 1221(12211123)4 квітня 1284) — король Кастилії і Леону (12521284). Обраний (елекційний) король Німеччини (12571275). Представник кастильської Бургундської династії. Упорядкував збірку законів «Сім Партид» (12561265). Уклав Бадахоський договір (1267), за яким визнав Алгарве за Португалією. Прізвисько — Мудрий (ісп. el Sabio).

Біографія[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Походив з Бургундської династії. Син Фернандо III, короля Кастилії та Леону, і Єлизавети Гогенштауфен. Як інфант він виявив неабиякі політичні і військові обдарування, беручи участь в управлінні державою і військових походах батька.

Ставши у 1252 році королем продовжував реконкісту південних земель Іберійського півострова, змінивши тактику. Війни з маврами продовжувалися, але без колишньої енергії. Відвоював в арабів Херес і Кадіс.

У 1257 році Альфонсо X витратив багато сил і грошей на придбання титулу імператора Священної Римської імперії, який не приніс йому нічого крім сварки з папської курією. Проте в Кастилії вибухнула фінансова криза, викликана непомірними витратами короля.

1267 року уклав Бадахоський договір із португальським королем Афонсу III, визначивши кордон між обома державами і визнавши регіон Аль-Гарб за Португалією.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Його політика централізації наштовхнулася на опір знаті. Втім зумів створити новий апарат управління: центральний на чолі із канцлером, місцевий — з губернаторами і представниками короля у провінціях.

Зробив великий внесок у культуру, опікун художників і вчених, ініціатор і учасник наукових праць. Захоплюючись астрономією, король наказав побудувати обсерваторію й доручив 50 вченим скласти астрономічні таблиці, названі пізніше Альфонсовими. Також було зроблено багато перекладів з арабської мови в низці напрямків і Біблії.

Витратив багато коштів на розвиток університету в Саламанці. За його правління кастильський діалект було визнано офіційною мовою країни. Відтоді всі державні акти й закони замість «варварської» латини мали складатися кастильским діалектом іспанської мови. Заохочував написання ним літературних творів. Ініціював написання історії Іспанії й енциклопедії.

У 12561265 роках за його наказом упорядковано збірку законів Сім Партид — визначну пам'ятку права середньовічної Іспанії. Замість безлічі місцевих законів, заснованих на звичаях, проведено уніфікацію законодавства в традиціях римського права, в якому були урізані права міст і знаті.

Проблема спадковості[ред.ред. код]

У 1275 році помер старший син короля, інфант Фердинанд. Згідно з новим кодексом спадкоємцем престолу повинен був стати старший онук Альфонсо, в той час як за старовинними кастильским звичаям їм повинен був стати другий син короля — Санчо. Поступившись вимогам грандів, король визнав спадкоємцем Санчо, але з цим не погодилася Бланка, удова Фердинанда. Вона звернулася за допомогою до свого брата Філіпа III, короля Франції, і той спрямував до Кастилії військо, яке кілька років плюндрувало прикордонні з Наваррою області Кастилії.

Альфонсо X довелося піти на поступки і виділити онукові окреме королівство Хаєн, що знаходилося в васальному підпорядкуванні Кастилії. Втім проти подібного розділу виступив інфант Санчо. Він посварився з батьком, і 1281 року між ними почалася відкрита війна. Більшість знаті встало на бік інфанта. Кортеси, які зібралися 1282 року в Вальядоліді, оголосили Альфонсо X позбавленим влади і передали трон Санчо.

У відповідь король прокляв сина, позбавив його права спадкування і звернувся за допомогою до маврів, які почали спустошувати Кастилію нарівні з французами. У розпал цієї війни король у 1282 році перебирається до Севільї (єдине місто, що зберегло йому вірність), де захворів і помер 1284 року. Своїм заповітом він ще більше заплутав ситуацію. Спадкоємцем трону Кастилії він оголосив другого онука, Фердинанда, а молодшим синам дав окремі королівства — Севілью, Бадахос і Мурсію.

Творчість[ред.ред. код]

Вважається автором «Гімнів», що уславлюють дива Діви Марії. Цей літературний твір створено на галісійському діалекті португальської мови.

Родина[ред.ред. код]

  • Дружина — Віоланта, донька Хайме I, короля Арагону
  • Діти:
    • Беренгарія (1253 — після 1284)
    • Беатріс (1254—1280), дружина Вільгельма VII, маркиза Монферратського
    • Фердинанд (1255—1275), чоловік Бланки Капет (донька Людовика IX, короля Франції)
    • Леонор (1257—1275)
    • Санчо IV (1258—1295), король у 1284—1295 роках
    • Констанція (1258—1280), черниця
    • Педро (1260—1283), сеньйор Ледесма
    • Хуан (1262—1319), король Леону, Галісії та Севільї у 1296—1301 роках
    • Ізабелла (1263—-1264)
    • Віоланта (1265—1296), дружина Дієго Лопес V де Аро, пана Біскайї
    • Хайме (1266—1284), сеньйор Камерос

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • O'Callaghan, F. (1993), The Learned King: The Reign of Alfonso X of Castile, Philadelphia, PA: University of Pennsylvania Press
  • Demontis, Luca (2012), Alfonso X e l'Italia: rapporti politici e linguaggi del potere, Alessandria: Edizioni dell'Orso