Альфонсо X (король Кастилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфонсо X
Retrato de Alfonso X.jpg
Народився 23 листопада 1221(12211123)
м. Толедо
Помер 4 квітня 1284
м. Севілья
Поховання Севільський катедральний собор
Громадянство Кастилія[1] і Леон[1]
Діяльність письменник, астроном[2], політик[1], композитор, поет[1] і історик[1]
Титул король
Посада King of Castile[d]
Термін 1252—1284 роки
Попередник Фердинанд III
Наступник Санчо IV
Конфесія католицтво
Батько Фердинанд III
Матір Єлизавета Гогенштауфен
Рід Бургундська династія
Дружина Віоланта Арагонська
Діти 5 синів та 5 доньок
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Альфонсо Х Мудрий (*Alfonso X el Sabio, 23 листопада 1221—†4 квітня 1284) — король Кастилії і Леону з 1252 до 1284 року, в 12571275 роках обраний (елекційний) король Німеччини.

Життєпис[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Походив з Бургундської династії. Син Фердинанда III, короля Кастилії та Леону, і Єлизавети Гогенштауфен. Як інфант він виявив неабиякі політичні і військові обдарування, беручи участь в управлінні державою і військових походах батька.

Ставши у 1252 році королем продовжував реконкісту південних земель Іберійського півострова, змінивши тактику. Війни з маврами продовжувалися, але без колишньої енергії. Відвоював в арабів Херес і Кадіс.

У 1257 році Альфонсо X витратив багато сил і грошей на придбання титулу імператора Священної Римської імперії, який не приніс йому нічого крім сварки з папської курією. Проте в Кастилії вибухнула фінансова криза, викликана непомірними витратами короля.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Його політика централізації наштовхнулася на опір знаті. Втім зумів створити новий апарат управління: центральний на чолі із канцлером, місцевий — з губернаторами і представниками короля у провінціях.

Вніс великий вклад в культуру, опікун художників і вчених, ініціатор і учасник наукових праць. Захоплюючись астрономією, король наказав побудувати обсерваторію і доручив 50 вченим скласти астрономічні таблиці, названі на його імені Альфонсовими. Також здійснено переклад багатьох перекладів з арабської мови в низці напрямків і Біблії).

Витратив багато коштів на розвиток університету в Саламанці. За його правління кастильський діалект був визнаний офіційною мовою країни. Відтепер всі державні акти і закони замість варварської латини мали складатися кастильским діалектом іспанської мови. Заохочував написання літературних творів на неї. Ініціював написання історії Іспанії й енциклопедії.

У 12561265 роках за його наказом упорядковано збірку законів Сім Партид — визначну пам'ятку права середньовічної Іспанії. Замість безлічі місцевих законів, заснованих на звичаях, проведено уніфікацію законодавства в традиціях римського права, в якому були урізані права міст і знаті.

Проблема спадковості[ред.ред. код]

У 1275 році помер старший син короля, інфант Фердинанд. Згідно з новим кодексом спадкоємцем престолу повинен був стати старший онук Альфонсо, в той час як за старовинними кастильским звичаям їм повинен був стати другий син короля — Санчо. Поступившись вимогам грандів, король визнав спадкоємцем Санчо, але з цим не погодилася Бланка, удова Фердинанда. Вона звернулася за допомогою до свого брата Пилипа III, короля Франції, і той спрямував до Кастилії військо, яке кілька років плюндрувало прикордонні з Наваррою області Кастилії.

Альфонсо X довелося піти на поступки і виділити онукові окреме королівство Хаєн, що знаходилося в васальному підпорядкуванні Кастилії. Втім проти подібного розділу виступив інфант Санчо. Він посварився з батьком, і 1281 року між ними почалася відкрита війна. Більшість знаті встало на бік інфанта. Кортеси, які зібралися 1282 року в Вальядоліді, оголосили Альфонсо X позбавленим влади і передали трон Санчо.

У відповідь король прокляв сина, позбавив його права спадкування і звернувся за допомогою до маврів, які почали спустошувати Кастилії нарівні з французами. У розпал цієї війни король у 1282 році перебирається до Севільї (єдине місто, що зберегло йому вірність), де захворів і помер 1284 року. Своїм заповітом він ще більше заплутав ситуацію. Спадкоємцем трону Кастилії він оголосив другого онука, Фердинанда, а молодшим синам дав окремі королівства — Севілью, Бадахос і Мурсію.

Творчість[ред.ред. код]

Вважається автором «Гімнів», що уславлюють дива Діви Марії. Цей літературний твір створено на галісійському діалекті португальської мови.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Віоланта, донька Хайме I, короля Арагону

Діти:

  • Беренгарія (1253 — після 1284)
  • Беатріс (1254—1280), дружина Вільгельма VII, маркиза Монферратського
  • Фердинанд (1255—1275), чоловік Бланки Капет (донька Людовика IX, короля Франції)
  • Леонор (1257—1275)
  • Санчо (1258—1295), король у 1284—1295 роках
  • Констанція (1258—1280), черниця
  • Педро (1260—1283), сеньйор Ледесма
  • Хуан (1262—1319), король Леону, Галісії та Севільї у 1296—1301 роках
  • Ізабелла (1263—-1264)
  • Віоланта (1265—1296), дружина Дієго Лопес V де Аро, пана Біскайї
  • Хайме (1266—1284), сеньйор Камерос

3 бастарди

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • O'Callaghan, F. (1993), The Learned King: The Reign of Alfonso X of Castile, Philadelphia, PA: University of Pennsylvania Press
  • Demontis, Luca (2012), Alfonso X e l'Italia: rapporti politici e linguaggi del potere, Alessandria: Edizioni dell'Orso
  1. а б в г д https://es.wikipedia.org/wiki/Alfonso_X_de_Castilla
  2. Португальська Вікіпедія — 2001.