Альфред Ізидор Ромер
| Альфред Ізидор Ромер | ||||
|---|---|---|---|---|
| пол. Alfred Izydor Römer | ||||
 | ||||
| Народження |
16 квітня 1832 Вільнюс, Віленська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 24 січня 1897 (64 роки) | |||
| Караліново | ||||
| Поховання | Church of the Visitation, Trakaid | |||
| Країна |
Литва.svg){kind=small} Республіка Польща Російська імперія | |||
| Релігія | католицька церква | |||
| Жанр | живописець, скульптор, мистецтвознавець, етнограф | |||
| Навчання | Вільнюський університет | |||
| Діяльність | художник, скульптор, мистецтвознавець, гравер, модельєр, етнограф | |||
| Твори | Madonna Pinskayad | |||
| Батько | Ромер Едвард Ян | |||
| Мати | Q92304622? | |||
| У шлюбі з | Wanda Sulistrowskad | |||
| Діти | Helena Romer-Ochenkowskad | |||
| Брати, сестри | Ромер Едвард Матей | |||
| Родичі | Michał Józef Römerd | |||
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 | |||
| Роботи в колекції | Національний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові | |||
|
| ||||
 Альфред Ізидор Ромер у Вікісховищі | ||||
Альфред Ізидор Ромер (*16 квітня 1832, Вільнюс — †24 січня 1897) — білоруський і польський живописець, скульптор, мистецтвознавець, етнограф. Учасник повстання 1863—1864 років.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив із стародавнього лицарсько-шляхетного роду Ромерів, який бере свій початок з XV століття, з Саксонії і пересилився у Велике князівство Литовське через Курляндію. Син Едварда Яна Ромера, учасника повстання 1830—1831 років, онук президента 2-го департаменту Вільнюського головного суду в 1803—1813 роках — Міхала Ромера[1].
Навчався у Вільнюському університеті. Брав уроки малювання у Канута Русецького. Удосконалював свою майстерність у педагогів «середньої руки» Л. Бана і А. Олящинського в Парижі. Наприкінці 1850-х років повернувся з-за кордону і жив у спадковому маєтку Кревна (Ново-Олександрівський повіт), активно співпрацював з часописом «Колосся», який друкувався у Вільнюсі, надсилав туди свої гравюри і малюнки на тему життя і побуту місцевих білорусів і литовців.[2].
Брав участь у повстанні 1863—1864 років, після поразки був арештований і посаджений у Дінабургську фортецю. Незабаром продав маєток Кревна і виїхав до Німеччини, де продовжив навчання у Мюнхенській академії мистецтв. Зі своїм педагогом Артуром Георгом фон Рамбергом, який разом із Людвігом фон Хагеном справили на нього значний вплив, і Альбертом Келлером відвідали Італію. В Італії здебільшого займався замовними портретами аристократів та садово-парковими пейзажами, а також копіював Паоло Веронезе. Виставляв свої гравюри, портрети і скульптури в різних європейських містах: Мюнхені, Кракові, Парижі. В середині 1870-х повертається на Віленщину.[2]. З 1874 жив і працював у маєтку Караліново[3], який належав його дружині графині Ванді Сулістровській.[2] Цей етап вважається найбільш плідним у його творчості: в Караліново Ромер підготував монографію про виробництво слуцьких поясів, робить етнографічні замальовки («Селянска хата», «Селянска дівчина», «У корчми», «Селянський двір», «Міщанин з Вільнюської губернії», «Селянки з Рогачевського повіту Могильовської губернії», «Старий храм в Кабильниках Свенцянського повіту», «Вишнево. Двір. Вид з фасаду», «Церква у Камаях»). Альфред отримує стародавні рукописи і документи, які потім передає до музею Кракова. Туди ж переїхав у 1884-му, став членом «Комісії історії мистецтва Академії наук» і зробив пам'ятну доповідь «До історії Вільнюської школи образотворчих мистецтв», а також надрукував працю «Польські пояси. Їхні фабрики і знаки».
Помер 24 січня 1897 року у Караліново, похований в родовій каплиці костелу Найсвятішої Діви Марії у Тракаї.
Творчість[ред. | ред. код]
Малював портрети, пейзажі, тематичні композиції з життя народу і релігійні сюжети. Його творам властиві чітке зображення, свобода і природність композиції. Окрім живописних творів відомі бронзові медальйони з портретними зображеннями, гравюри із зображенням селян, архітектурних пам'яток, карикатури робіт Альфреда Ромера. Історичну і художню цінність мають етнографічні замальовки селянського побуту і малюнки народних костюмів білорусів. Також розписував православні і католицькі храми.[4]
Пам'ять[ред. | ред. код]
Ім'я А. Ромера носять вулиці у селах Камаї і Караліново, а також Поставська дитяча мистецька школа. Планувалося у 2009 році, до 600-річчя районного центру, недалеко від школи встановити пам'ятник художнику.[5]
15 серпня 2001 року у Караліново був встановлений пам'ятник дружині Альфреда Ромера, місцевій просвітительці Ванді Ромер (1850—1944; скульптор О. І. Циркунов[6])[7].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Гелена Ромер-Очанковська -
Жіночі руки -
Ландварово, 1869 -
Тракай -
Тракай -
Автопортрет -
Портрет засланого повстанця Флоріана Дановського, 1860, Національний музей Литви -
Портрет священика Баляслава Олександровича, 1864, Національний музей Литви
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Література[ред. | ред. код]
- Дробов Л. Н. Живопись Белоруссии XIX—начала XX в. Мн., 1974. С. 207—210.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Пружина експресії Альфреда Ромера. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 31 липня 2014.
- ↑ а б в Пружина експресії Альфрэда Ромера [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] Барвисте поле «Мадони Пінської» — часопис «Культура»
- ↑ У Поставському районі буде відновлений маєток художника Альфреда Ромера = В Поставском районе будет восстановлено имение художника Альфреда Ромера. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
- ↑ 175 років з дня народження Альфреда Ромера. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
- ↑ Хто збереже маєток Альфреда Ромера?. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
- ↑ Цыркуноў Алесь Іванавіч. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 липня 2014.
- ↑ Запалити вогнище, щоб пам'ятати…. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 31 липня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Поєднання земного і вічного [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] //Олесь МАРЦИНОВИЧ
|
