Альфред Лотар Вегенер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Альфред Вегенер
нім. Alfred Wegener
Wegener Alfred signature.jpg
Народився 1 листопада 1880(1880-11-01)[1][2][…]
Берлін, Королівство Пруссія
Помер листопад 1930
Ґренландія[d], Гренландія[4]
·серцева недостатність
Місце проживання Німецька імперія Німецька імперія
Країна Flag of Germany (1867–1919).svg Німецька імперія
Діяльність геолог, мандрівник-дослідник, астроном, метеоролог, викладач університету, polar explorer, фізик, географ, геофізик
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Галузь геологія
Заклад Грацький університет
Посада професор
Науковий керівник Юліус Баушингер
Аспіранти, докторанти Bruno Eckardtd
Членство Австрійська академія наук
Відомий завдяки: науковій розробці теорії дрейфу материків, дослідженням фізики атмосфери[en]
Нагороди
Автограф Alfred Wegner's signature.png

CMNS: Альфред Лотар Вегенер у Вікісховищі

А́льфред Ло́тар Ве́генер (нім. Alfred Lothar Wegener; 1 листопада 1880, Берлін[5] — листопад 1930, Гренландія[6]) — німецький метеоролог, геолог, геофізик та астроном, автор теорій руху літосферних плит та ударного походження кратерів на планетах земної групи. Професор університету в Граці (1924).[7]

Дитинство[ред. | ред. код]

Альфред Вегенер народився 1 листопада 1880 року[5] в сім'ї берлінського вченого[8][9] та священника.[8][10] Ще з дитинства він виявляв схильність до природничих наук,[11] складаючи разом з братом Куртом Вегенером географічні карти та вимірюючи глибини озер.[9] Навчався в «Кельнській гімназії» в Берліні, поєднуючи навчання з активними заняттями спортом.[11] У 1899 році з найкращим атестатом в класі закінчив гімназію і вступив до Берлінського університету імені Фрідріха Вільгельма[12] (нині університет імені Гумбольдта). Вибрана ним спеціальність — астроном. І хоча написану ним працю про рухи планет високо оцінили спеціалісти, найбільшим захопленням стала метеорологія. Особливо в цьому плані його цікавив острів Гренландія, тому у вільний час він займався підготовкою до полярних експедицій — робив великі лижні переходи, захопився ковзанярським спортом та конструював повітряні кулі та змії (адже саме за їх допомогою він збирався вивчати верхні шари атмосфери). Також у студентські роки брати Вегенери захопилися екскурсіями по горах Тіроля (східні Альпи).[13] Провчившись також (згідно з правилами тодішньої вищої німецької школи) по одному семестру в Гейдельберзькому та Інсбрукському (Австрія) університетах, в 1904 році Альфред захистив дисертацію і закінчив університет за спеціальністю астроном.

1904—1912[ред. | ред. код]

Після закінчення університету Альфред Вегенер працював разом із братом у Лінденберзькій аерологічній обсерваторії, де вони займалися дослідженням атмосфери літаючи на аеростатах.[14] У квітні 1906 року брати встановили світовий рекорд тривалості польоту на аеростаті.[15] Стартувавши під Берліном, вони рушили у північному напрямку, пролітаючи над Данією повернули на південь і приземлилися біля Франкфурта-на-Майні. Загалом політ зайняв 52,5 години (що на 17 годин був тривалішим від попереднього рекорду).[15]

Теорія руху літосферних плит[ред. | ред. код]

У січні 1912 року на засіданні Німецької геологічної асоціації Альфред Вегенер прочитав лекцію, присвячену теорії руху літосферних плит.[16]

Гренландія[ред. | ред. код]

Альфред Вегенер брав участь у трьох експедиціях по Гренландії в 1906, 1912 та 1930 роках. Під час останньої з них він і помер у віці 50 років.

Сучасні дослідження[ред. | ред. код]

На початку 1950-х років С. К. Рункорном з Кембриджського університету та в Імперського коледжу ім. Блекетта була започаткована нова наука про палеомагнетизм, в якій він видав дані на користь теорії Вегенера. До початку 1953 року зразки, взяті з Індії, показали, що країна раніше була в південній півкулі, як і передбачав Вегенер. До 1959 року теорія мала достатньо підтверджуючих даних про те, що континенти починають змінюватися, особливо в Сполученому Королівстві, де в 1964 році Королівське товариство провело симпозіум з цього питання[джерело?].

У 1960-х роках було відзначено кілька важливих подій у геології, зокрема, відкриття розширення морського дна та зони Вадаті-Беніофа, і це призвело до швидкого воскресіння гіпотези континентального дрейфу у вигляді його прямого нащадка, теорії тектоніки плит. Карти геоморфології океанічних поверхонь, створені Марі Тарп у співпраці з Брюсом Хезеном, були важливим внеском у початок зміни парадигми. Вегенера тоді було визнано батьком-засновником однієї з найважливіших наукових революцій 20-го століття.

З появою глобальної системи позиціонування (GPS) стало можливим безпосередньо вимірювати дрейфи континентів[джерело?].

Див. також[ред. | ред. код]

  • 29227 Вегенер — астероїд, який було названо на честь науковця.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Милановский Е. Е. Альфред Вегенер (1880—1930). — Москва : Наука, 2000. — 239 с. — ISBN 5-02-002482-1.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]