Альфред Фаулер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфред Фаулер
Alfred Fowler
Alfred Fowler.jpg
Народився 22 березня 1868(1868-03-22)
Вілсден, Йоркшир
Помер 24 червня 1940(1940-06-24) (72 роки)
Ілінг[d], Ілінг, Великий Лондон, Великий Лондон[d], Англія, Велика Британія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність англієць
Місце проживання Лондон
Діяльність астроном, фізик
Відомий завдяки астрономія, астрофізики
Alma mater Нормальна школа наук
Науковий керівник Норман Лок'єр
Відомі учні Herbert Dingle[d], Мегнад Саха і Miguel Ángel Catalán[d]
Заклад Імпіріел-коледж
Членство Лондонське королівське товариство, Міжнародний астрономічний союз[1] і Французька академія наук[1]
Нагороди Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1915)
Королівська медаль (1918)
медаль Генрі Дрейпера (1920)
медаль Кетрін Брюс (1934)
Звання професор

Альфред Фаулер (англ. Alfred Fowler, 22 березня 1868(18680322) — 24 червня 1940) — англійський астроном, член Лондонського королівського товариства (1910).

Біографія[ред. | ред. код]

Родився у Вілсдені, Йоркшир. Закінчив Нормальну школу наук у Південному Кенсінгтоні (нині Імпіріел-коледж). Викладав там же і працював в Обсерваторії сонячної фізики в Південному Кенсінгтоні під керівництвом Джозефа Нормана Лок'єра. З 1913 — професор астрофізики в Імпіріел-коледжі.

Основні наукові роботи відносяться до астроспектроскопії. Виконав велику кількість лабораторних спектральних досліджень, а також ототожнення багатьох деталей у спектрах небесних об'єктів. Ототожнив молекулярні смуги окису титану в холодних зірках класу M, смуги окису вуглецю в хвостах комет; виявив присутність гідриду магнію в сонячних плямах. Разом з Дж. В. Стреттом (згодом лорд Релей) показав, що різке падіння інтенсивності в спектрах Сонця і зірок у ближній ультрафіолетовій області викликане поглинанням озоном у земній атмосфері. Після появи в 1913 році борівської теорії будови атома і атомних спектрів успішно займався дослідженням структури атомів за характеристиками їхніх спектрів. Брав участь в експедиціях для спостереження повних сонячних затемнень в 1893, 1896, 1898, 1900, 1905 і 1914 роках.

Перший генеральний секретар Міжнародного астрономічного союзу з часу його заснування (1919—1925), розробив статут союзу. Член ряду академій наук.

Премія імені Б. Вальза Паризької АН (1913), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1915), Королівська медаль Лондонського королівського товариства (1918), медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1920), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1934). Командор Ордена Британської імперії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]