Альфіо Басіле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Альфіо Басіле
Basile masterclass 2013.jpg
Особові дані
Повне ім'я Альфредо Басіле
Народження 1 листопада 1943(1943-11-01) (75 років)
  Баїя-Бланка, Аргентина
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина[1][2][3]
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Аргентина «Белла Віста»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964–1970 Аргентина «Расинг» (Авельянеда) 163 (19)
1971–1975 Аргентина «Уракан» 97 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1968–1973 Аргентина Аргентина 8 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1975–1976 Аргентина «Чакаріта Хуніорс»
1976 Аргентина «Росаріо Сентраль»
1977 Аргентина «Расинг» (Авельянеда)
1978 Аргентина «Расинг» (Кордова)
1979 Аргентина «Інституто»
1980 Аргентина «Расинг» (Кордова)
1981 Аргентина «Інституто»
1982 Аргентина «Уракан»
1983 Аргентина «Расинг» (Кордова)
1983 Аргентина «Тальєрес»
1984–1986 Аргентина «Велес Сарсфілд»
1986–1989 Аргентина «Расинг» (Авельянеда)
1989–1990 Аргентина «Велес Сарсфілд»
1990–1991 Уругвай «Насьйональ»
1991–1994 Аргентина Аргентина
1994–1995 Іспанія «Атлетіко»
1996–1997 Аргентина «Расинг» (Авельянеда)
1998 Аргентина «Сан-Лоренсо»
1999 Мексика «Америка»
2004 Аргентина «Колон»
2005–2006 Аргентина «Бока Хуніорс»
2006–2008 Аргентина Аргентина
2009–2010 Аргентина «Бока Хуніорс»
2011–2012 Аргентина «Расинг» (Авельянеда)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Альфіо Басіле (ісп. Alfio Basile, нар. 1 листопада 1943, Баїя-Бланка) — аргентинський футболіст, що грав на позиції захисника за клуби «Расинг» (Авельянеда) та «Уракан». У складі цих команд став дворазовим чемпіоном Аргентини, а також володарем Кубка Лібертадорес та Міжконтинентального кубка. Крім того виступав і за національну збірну Аргентини, в якій провів 8 матчів і забив 1 гол.

По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Тренував низку аргентинських клубів та її національну збірну. Також працював в уругвайському «Насьйоналі», іспанському «Атлетіко» та мексиканській «Америці». Як тренер — дворазовий чемпіон Аргентини, дворазовий переможець Рекопи Південної Америки. Як тренер збірної — дворазовий володар Кубка Америки, володар Кубка Конфедерацій.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 1 листопада 1943 року в місті Баїя-Бланка. Вихованець футбольної школи клубу «Белла Віста» з рідного міста.

Альфіо Басіле під час виступів за «Расинг» (Авельянеда).

У дорослому футболі дебютував 1964 року виступами за команду клубу «Расинг» (Авельянеда), в якій провів шість сезонів, взявши участь у 163 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Расинга», був основним гравцем захисту команди. У 1967 році він виграв свій перший головний приз, Кубок Лібертадорес. Так само він став володарем Міжконтинентального кубка.

1971 року перейшов до клубу «Уракан», за який відіграв 4 сезони. Граючи у складі «Уракана» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди і 1973 року виграв чемпіонат Аргентини (Метрополітано). Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Уракан» у 1975 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1968 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни лише 8 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1975 року, очоливши тренерський штаб клубу «Чакаріта Хуніорс».

У 1976 році він вже був наставником команди «Росаріо Сентраль». В період з 1977 року по 1984 рік Басіле постійно змінював команди. Він був тренером таких клубів як «Расинг» (Авельянеда), «Расинг» (Кордова), «Інституто», «Уракан» та «Тальєрес».

З 1984 року по 1986 рік Альфіо Басіле займав пост головного тренера команди «Велес Сарсфілд». У 1986 році його підопічними стали футболісти клубу «Расинг» (Авельянеда). А в 1990 році він тренував уругвайський клуб «Насьйональ»[4].

Альфіо Басіле у формі збірної Аргентини на обкладинці журналу El Grafico. 1966 рік.

1991 року Басіле очолив збірну Аргентини і того ж року виграв з командою Кубок Америки 1991 року у Чилі. Перемога дозволила аргентинцям кваліфікуватись на перший розіграш Кубка конфедерацій 1992 року у Саудівській Аравії, де також команда здобула золото. На наступному розіграші Кубка Америки 1993 року в Еквадорі збірна Аргентина знову здобула титул континентального чемпіона, який став останнім великим трофеєм для команди[5].

Однак, восени 1993 року дворазові чемпіони світу зазнали однієї з найбільших поразок у своїй історії: Аргентина була розгромлена Колумбією — 0:5. А на чемпіонаті світу 1994 року у США аргентинці несподівано зазнали поразки від румунів в 1/8 фіналу, після чого Басіле змушений був піти у відставку[6].

У 1994 році Басіле перебрався в іспанський «Атлетіко». А з 1996 року тренував футболістів аргентинського «Расинг» (Авельянеда).

З 1999 року Альфіо Басіле був тренером мексиканської команди «Америка», після чого у період з 2004 по 2006 рік тренував аргентинські команди «Колон» і «Бока Хуніорс».

В липні 2006 року Басіле вдруге в своїй кар'єрі очолив збірну Аргентини, змінивши на посаді наставника збірної Хосе Пекермана. Під керівництвом Басіле Аргентина провела 28 матчів (14 перемог, вісім нічиїх і шість поразок). Методи роботи Басіле були нестандартними. Наприклад, наставник Аргентини своєрідним способом переглядав потенційних новобранців для своєї команди. Якщо аргентинці грали контрольний матч за межами континенту, в розташування національної команди запрошувалися виключно футболісти, які виступають в Європі. У разі, коли матч проходив в Південній Америці, в збірну країни викликалися лише гравці з місцевого чемпіонату. Таким чином, Басіле переглядав всіх, а в підсумкову заявку включив тільки найкращих. При ньому Аргентина намагалася грати в динамічний, красивий і технічний футбол. Часом виходило, а часом пропадав усілякий малюнок гри. Подібні гойдалки виникали із-за нестабільності головного плеймейкера небесно-блакитних Хуана Рікельме. Талановитий креативщик, гра якого цілком і повністю залежала від його настрою, був улюбленцем у Басіле і провідником ідей головного тренера на полі.

На Кубку Америки 2007 року у Венесуелі збірна Аргентини під керівництвом Басіле забила 16 м'ячів в 5 зустрічах. Головним бомбардиром збірної на турнірі став саме Рікельме з п'ятьма голами. Інший лідер команди Ліонель Мессі провів у 2007 році один з найкращих турнірів під прапорами збірної. Форвард «Барселони» забив голи у чвертьфіналі та півфіналі. Гра Аргентини була чудовою аж до фінальної зустрічі, де відбулося чергове південноамериканське класіко. Бразилія без ряду своїх лідерів ледь дійшла до фіналу. Вирішальний матч став окрасою турніру і її головною сенсацією — пентакампеони розгромили збірну Аргентини 3:0. Проти «селесао» була безсила вся атака аргентинців, включаючи і Мессі. Після цього Альфіо жорстко критикували за потрапляння збірної в залежність від дій Рікельме, який не проявив себе у фінальній зустрічі[7].

Альфіо Басіле у 2012 році.

Незабаром після кубку Америки у Аргентини почалась п'ятиматчева безвиграшна серія. Після поразки команди в матчі відбіркового турніру чемпіонату світу 2010 року зі збірною Чилі (0:1), де аргентинці вперше в історії програли чилійцям в офіційному матчі, головний тренер Альфіо Басіле пішов у відставку. За словами представника AFA Ернесто Черкіса, Басіле просили залишитися на чолі збірної, однак тренер відмовився переглянути своє рішення[8]. Після 10 турів відбіркового турніру до ЧС-2010 в південноамериканській кваліфікаційної зоні Аргентина займала третє місце з 16 очками. Лідер зони Парагвай набрав 23 очки. Путівки на ЧС-2010 отримають чотири найкращі команди.

В подальшому у 2009—2010 тренував «Боку Хуніорс».

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Расинг» (Авельянеда), команду якого Альфіо Басіле очолював як головний тренер до 2012 року.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Альфіо Басіле, тренуючи 1998 року «Сан-Лоренсо», заборонив священику Хорхе Бергольо, майбутньому Папі Римському Франциску, відвідувати роздягальню його улюбленої команди. Тоді, будучи простим священиком, він регулярно заходив в роздягальню команди перед матчами, щоб привітатися зі своїми фаворитами. «Я не хотів, щоб хтось заважав футболістам концентруватися на грі, і попросив президента клубу Фернандо Мієле заборонити йому приходити в роздягальню, — пізніше сказав Альфіо Басіле. — Адже ми не вигравали, так що його візити не мали ніякого сенсу. Президент поговорив зі священиком, і той пішов». Хорхе Бергольо багато років був футбольним уболівальником «Сан-Лоренсо». Священик підтримував команду з Буенос-Айреса з 1946 року.

Пізніше тренер дуже шкодував про інцидент, що стався. Він зазначав, що після того як священик Бергольо став Папою Римським 13 березня 2013 року керівництво клубу нагадало йому про давню заборону[9].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Расинг» (Авельянеда): 1966
«Уракан»: 1973 (Метрополітано)
«Расинг» (Авельянеда): 1967
«Расинг» (Авельянеда): 1967

Як тренера[ред. | ред. код]

«Бока Хуніорс»: Апертура 2005, Клаусура 2006
«Насьйональ»: 1990
«Бока Хуніорс»: 2005, 2006
«Расинг» (Авельянеда): 1988
«Бока Хуніорс»: 2005
Аргентина: 1991, 1993
Аргентина: 1992

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]