Альф Шеберґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альф Шеберґ
швед. Alf Sjöberg
Alf Sjöberg.jpg
Ім'я при народженні Свен Ерік Альф Шеберг
(швед. Sven Erik Alf Sjöberg)
Дата народження 21 червня 1903(1903-06-21)
Місце народження Стокгольм, Швеція
Дата смерті 16 квітня 1980(1980-04-16) (76 років)
Місце смерті
Поховання Galärvarvs Cemetery[d][1]
Громадянство Швеція Швеція
Професія режисер, актор, сценарист
Роки активності 19291969
IMDb ID 0803549
Нагороди та премії
Гран-прі Каннського МКФ (1946, 1951)

Альф Шеберґ (швед. Alf Sjöberg, повне ім'я та прізвище — Свен Ерік Альф Шеберг (швед. Sven Erik Alf Sjöberg); нар. 21 червня 1903, Стокгольм, Швеція — пом. 16 квітня 1980, Стокгольм) — шведський актор, театральний і кінорежисер. Дворазовий лауреат Гран-прі Каннського міжнародного кінофестивалю (1946, 1951.

Біографія[ред. | ред. код]

Альф Шеберґ народився 21 червня 1903 року в Стокгольмі, Швеція. У 1923—1925 роках навчався в Королівському драматичному театрі у Стокгольмі, потім працював у ньому актором. У 1930-му в 27-річному віці став головним режисером театру. У 1928 році знявся у фільмі «Поезія Одалена».

Як кінорежисер дебютував стрічкою «Найсильніший» (1929), що розповідає про мисливців на тюленів у Гренландському морі; у фільмі режисер прагнув продовжити романтичні традиції класичного шведського кіно. Значне місце в творчості Шеберґа займає фільм «Цькування» (1944) за сценарієм Інгмара Бергмана про підлітка, якого у школі переслідує учитель-садист. Стрічка принесла Шеберґу популярність за кордоном, вона також стала першим знаком відродження шведського кіно після періоду застою. Загалом Шеберґ поставив 18 кінофільмів і став одним з піонерів театральних постанонок на шведському телебаченні. Телепостановка «Гамлета», здійснена Шеберґом у 1955 році, стала важливою віхою в історії телебачення Швеції.

Альф Шеберґ двічі вигравав головний приз Каннського кінофестивалю, обидва рази розділивши його з іншими режисерами. У 1946 році він був удостоєний «Гран-прі» за фільм «Ірис і лейтенант» (того року головний приз був розділений між одинадцятьма фільмами, тобто майже усіма, що були в конкурсній програмі), а в 1951-му став лауреатом за фільм «Фрекен Юлія» разом з Вітторіо де Сіка (той був відмічений за стрічку «Диво в Мілані»).

Альф Шеберг загинув в автокатастрофі 16 квітня 1980 року на шляху в Королівський драматичний театр, де мала відбутися репетиція.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1940 Ставка — життя Med livet som insats Так Так
1940 Пора цвітіння Den blomstertid… Так Так
1941 Додому з Вавилону Hem från Babylon Так Так
1942 Божественна гра Himlaspelet Так Так
1944 Королівське полювання Kungajakt Так Так
1944 Цькування Hets Так
1945 Resan bort Так Так
1946 Ірис і лейтенант Iris och löjtnantshjärta Так Так
1949 Тільки мати Bara en mor Так Так
1951 Фрекен Юлія Fröken Julie Так Так
1953 Варавва Barabbas Так Так
1954 Карін Монсдоттер Karin Månsdotter Так Так
1955 Дикі птахи Vildfåglar Так Так
1955 т/ф Гамлет Hamlet Так Так
1956 Остання пара, біжи Sista paret ut Так
1960 Суддя Domaren Так Так
1966 Острів Ön Так Так
1969 Батько Fadern Так Так

Театральні постановки[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Альфа Шеберґа[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Каннський міжнародний кінофестиваль
1946 Гран-прі Ірис і лейтенант Нагорода
1951 Фрекен Юлія (разом з фільмом «Диво в Мілані») Нагорода
1953 Варавва Номінація
1961 Золота пальмова гілка Суддя Номінація
1966 Острів Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1947 Великий міжнародний приз Цькування Номінація
Ірис і лейтенант Номінація
1950 Золотий лев Тільки мати Номінація
Премія «Боділ»
1953 Найкращий європейський фільм Тільки мати Нагорода
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1957 Золотий ведмідь Остання пара, біжи Номінація
Премія «Золотий жук»
1966 Найкращий режисер Острів Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]