Альціон строкатий
| Альціон строкатий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Actenoides lindsayi (Vigors, 1831) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Dacelo lindsayi Halcyon lindsayi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Альціо́н строкатий[2] (Actenoides lindsayi) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Філіппін.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 26 см. У самців верхня частина голови темно-зелена, над очима жовто-блакитні "брови". через очі ідуть широкі чорні смуги, щоки, горло і шия оранжево-коричневі, під дзьобом блакитні "вуса". Верхня частина тіла оливково-зелена або коричнево-зелена, пера на ній мають охристо-жовті кінчики, що формують плямистий візерунок. Нижня частина тіла плямиста, чорно-біла. Очі чорнувато-карі, дзьоб зверху чорний, знизу жовтуватий, лапи жовтувато-зелені.
У самиць забарвлення загалом менш яскраве, "брови" зеленуваті, "вуса" коричнювато-зелені, "комір" на задній частині шиї бурувато-чорний, горло має таке ж забарвлення, що і груди. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак більш тьмяне.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- A. l. lindsayi (Vigors, 1831) — острови Катандуанес, Маріндук і Лусон (північ Філіппінського архіпелагу);
- A. l. moseleyi Steere, 1890 — острови Негрос і Панай (Вісайські острови).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Строкаті альціони живуть в густому підліску вологих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться жуками та іншими безхребетними, іноді дрібними хребетними.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Actenoides lindsayi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters & Rollers. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-8028-8.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |