Аль-Азіз Усман ібн Юсуф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аль-Азіз
العزيز عثمان


Прапор
Султан Єгипту
1193 — 1198
Попередник: Салах ад-Дін
Спадкоємець: Аль-Мансур Мухаммад ібн Усман
 
Народження: 1171(1171)
Каїр
Смерть: 29 листопада 1198(1198-11-29)
° hunting accident[d]
Династія: Аюбіди

Аль-Малік аль-Азіз бен Усман ібн Юсуф (араб. الملك العزيز عماد الدين أبو الفتح عثمان بن صلاح الدين يوسف‎) (1171 — 29 листопада 1198) — другий син Салах ад-Діна та другий султан з династії Аюбідів, що правили у Єгипті.


Життєпис[ред. | ред. код]

Перед смертю Салах ад-Дін розділив свої володіння між родичами: Аль-Афдал отримав Сирію, Палестину та Ємен, аль-Азіз став правителем Єгипту, аз-Захір отримав Алеппо, аль-Аділь — Межиріччя[1].

Невдовзі після сходження на престол аль-Азізу довелось стикнутись із повстанням емірів — від зангідських емірів Мосула до артукідських емірів півдня Іраку. Коли Аль-Афдал вигнав усіх міністрів, залишених йому у Сирії батьком, ті прийшли до Єгипту й попрохали аль-Азіза завоювати Сирію. Останній взяв в облогу Дамаск. Тоді аль-Афдал звернувся по допомогу до брата Салах ад-Діна, Аль-Аділя, який зустрівся з аль-Азізом і домігся примирення. Наступного року аль-Азіз знову атакував Сирію, але аль-Афдалу вдалось переконати деяких емірів армії аль-Азіза піти до пустелі. Згодом аль-Аділь у союзі з аль-Азізом виступив проти аль-Афдала, який потрапив до облоги та був захоплений у Дамаску 3 липня 1196 року. Аль-Афдал був засланий до Сальхада, натомість аль-Азіз був проголошений верховним повелителем імперії Аюбідів. Тим не менше, найширша влада залишалась у руках аль-Аділя, який залишився у Дамаску.

За часів свого правління аль-Азіз намагався зруйнувати некрополь Гізи, але був змушений відмовитись від тієї ідеї через надто масштабні витрати на це. Тим не менше, через накази султана постраждала піраміда Мікерина[2][3]. Аль-Азіз також відіграв важливу роль у будівництві в Баніясі та Субайбі[4].

Помер під час полювання наприкінці 1198 року та був похований у гробниці свого старшого брата аль-Муаззама[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ali, Abdul. Islamic Dynasties of the Arab East: State and Civilization during the Later Medieval times. New Delhi: M D Publications Pvt, 1996
  2. Stewert, Desmond and editors of the Newsweek Book Division «The Pyramids and Sphinx» 1971. стор. 101
  3. Lehner, Mark The Complete Pyramids, London: Thames and Hudson (1997)p.41 ISBN 0-500-05084-8
  4. Sharon, Moshe. Corpus Inscriptionum Arabicarum Palaestinae: CIAP. Leiden: Brill, 1999
  5. Humphreys, R. Stephen. From Saladin to the Mongols: the Ayyubids of Damascus, 1193–1260. Albany: State University of New York, 1977

Джерела[ред. | ред. код]