Аль-Ассад (водосховище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Водосховище Аль-Ассад
بحيرة الأسد
Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.
Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.
36°00′ пн. ш. 38°10′ сх. д. / 36.000° пн. ш. 38.167° сх. д. / 36.000; 38.167Координати: 36°00′ пн. ш. 38°10′ сх. д. / 36.000° пн. ш. 38.167° сх. д. / 36.000; 38.167
Розташування
Розташування Сирія Сирія, мухафаза Ар-Ракка
Геологічні дані
Тип водосховище
Розміри
Площа поверхні 525 км² км2
Середня глибина 8,4 м м
Довжина 80 км км
Ширина 8 км (макс.) км
Об'єм 10 км³ км3
Басейн
Вливаються річки Євфрат
Витікають річки Євфрат
Країни басейну Сирія Сирія
Інше
Міста та поселення Ес-Саура
Острови Джазіра ес-Саура
Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.
Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.

Водосховище Аль-А́ссад, також Водосховище Ель-А́сад[1] (араб. بحيرة الأسد, Buhayrat al-Assad) — водосховище на річці Євфрат в мухафазі Ар-Ракка, Сирія. Воно було створено в 1974, коли греблю Табка було закрито. Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Велика мережа каналів використовує воду з водосховища Аль-Ассад для зрошення земель по обидві сторони Євфрату. Крім того, озеро забезпечує питною водою місто Алеппо та підтримує рибну промисловість. Береги водосховища Аль-Ассада отримали розвиток екологічних зон.

Історія[ред.ред. код]

Перші плани з будівництва греблі у сирійській ділянці Євфрату виникли в 1927, але вони не були виконані. У 1957 році було досягнуто угоди з Радянським Союзом з технічної та фінансової допомоги для будівництва греблі в долині Євфрату, а в 1960 було укладено фінансову угоду з Західною Німеччиною. Ще одна угода про фінансування проекту була укладена з Радянським Союзом у 1965 році[2]. Проект включав в себе гідроелектростанцію на греблі Табка та будівництво розгалуженої мережі іригаційних каналів, здатної зрошувати 640 000 га землі по обидві сторони Євфрату[3][4]. Будівництво греблі тривало з 1968 по 1973, і у 1974 році почалося затоплення водосховища за рахунок скорочення потоку Євфрату. У 1975 році Ірак скаржився, що потік Євфрату був скорочений нижче допустимого рівня і погрожував бомбити греблю Табка. За посередництва Саудівської Аравії і Радянського Союзу, зрештою вдалося владнати ці суперечки.

Археологічні розкопки[ред.ред. код]

В очікуванні затоплення водосховища греблі Табка між 1963 і 1974 проводилася інтенсивна міжнародна програма археологічних розкопок у районі, який перебував під загрозою затоплення. У рамках цієї програми розкопки були проведені на об'єктах, які датовані, починаючи з періоду пізньої Натуфійської культури до періоду Османської імперії. Розкопки включали такі об'єкти, як Абу-Хурейра, Емар, Хабуба Кабіра, Мурейбет, Тель-ес-Свейхат, Тель-Фрей і Дібсі Фарадж. У Джабері, замку на вершині пагорба, який буде перетворено на острів від затоплення водосховища Аль-Ассад, була побудована захисна гласіса, а два мінарети у Мурейбеті та Мескені були переміщені в зону за межами ділянки затоплення[5].

Характеристика[ред.ред. код]

Refer to caption
Мапа сирійськотурецької ділянки басейну Євфрату, де зображено греблю Табка (Barrage de Tabqa) та Водосховище Аль-Ассад на захід від нього

Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Проте фактичний об'єм значно нижче — 9,6 км3, а площа, відповідно, становить 447 км2[6]. Запропонована схема зрошення страждала від численних проблем, в тому числі високого вмісту гіпсу в ґрунтах меліораційних систем навколо водосховища Аль-Ассад, засолення ґрунтів, руйнування каналів, які поширили води з водосховища Аль-Ассад, і небажання фермерів переселятися з районів меліорації. В результаті тільки 60 000 га землі зрошувалося за рахунок водосховища Аль-Ассад у 1984[7]. У 2000 році зрошувана поверхня зросла до 124 000 га, що становить 19 відсотків з прогнозованих 640000 га[8][9]. Водосховище Аль-Ассад є найважливішим джерелом питаної води в Алеппо, забезпечуючи місто по трубопроводу 80 млн м3 питної води на рік[3]. Озеро також підтримує рибну промисловість[10].

Західний берег озера перетворився в болотисту місцевість. На південно-східному березі в деяких районах були залісені вічнозеленими деревами, зокрема алеппськими соснами та євфратськими тополями. Водосховище Аль-Ассад є важливим місцем зимування перелітних птахів, через що уряд Сирії нещодавно прийняв заходи з охорони невеликих ділянок уздовж берега водосховища Аль-Ассад від мисливців, обмежуючи доступ до під'їзних доріг до озера. Озеро Джазіра ес-Саура було визнано заповідником[11].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас світу. Київ, ДНВП «Картографія», 2002.
  2. Bourgey, André (1974). Le barrage de Tabqa et l'amenagement du bassin de l'Euphrate en Syrie. Revue de Géographie de Lyon (French) 49 (4): 343–354. doi:10.3406/geoca.1974.1658. ISSN 1960-601X. 
  3. а б Shapland, Greg (1997). Rivers of discord: international water disputes in the Middle East. New York: Palgrave Macmillan. ISBN 978-0-312-16522-2. 
  4. Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000). Summary Report of the Workshop. New Approaches to Water Management in Central Asia. United Nations University/ICARDA. с. 208–22. 
  5. Bounni, Adnan (1977). Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria. The Annual of the American Schools of Oriental Research 44: 1–7. ISSN 0066-0035. JSTOR 3768538. 
  6. Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008). Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands. Journal of Hydrology 353: 59–75. doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029. ISSN 0022-1694. 
  7. Collelo, Thomas (1987). Syria: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress. OCLC 44250830. 
  8. Elhadj, Elie (2008). Dry aquifers in Arab countries and the looming food crisis. Middle East Review of International Affairs 12 (3). ISSN 1565-8996. 
  9. Mutin, Georges (2003). Le Tigre et l'Euphrate de la discorde. VertigO (French) 4 (3): 1–10. doi:10.4000/vertigo.3869. ISSN 1492-8442. 
  10. Krouma, I. (2006). National Aquaculture Sector Overview. Syrian Arab Republic. National Aquaculture Sector Overview Fact Sheets. FAO Fisheries and Aquaculture Department (FAO). Процитовано 15 December 2009. 
  11. Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R.; Roth, T.; Saveyn, B.; Serra, G.; Wells, C. (2005). A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004. London: privately published. OCLC 150245788.