Аль-Мансур ібн Булуггін
| Аль-Мансур ібн Булуггін | |
|---|---|
| араб. المنصور بن بلوجن | |
 | |
| Народився | 10 століття |
| Помер | 995 |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Зіріди |
| Батько | Булуггін ібн Зірі |
| Брати, сестри | Хаммад ібн Булуггін |
| Діти | Бадіс ібн аль-Мансур |
Аль-Мансур ібн Булуггін (араб. المنصور بن بلوجن; д/н — 995) — 2-й емір держави Зірідів в Іфрікії у 984—995 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син еміра Булуггіна ібн Зірі. Про дату народження відомостей обмаль. Оголошений батьком спадкоємцем, отримав в управління місто Ашир — центр родинних володінь роду. 984 року після смерті батька рушив до Кайруана, неподалік від якого в Сабрі отримав від представника фатімідського халіфа підтвердження своїх посад і титулів. За цим призначив брата Ітувефта намісником Аширу, а стрийка Абу'л-Бехара — Тахерта.
За цим виступив проти Абдаллаха аль-Катеба (з династії Аглабідів), намісника Кайруану, що набув значного впливу (навість підтримувався Фатімідами). Спочатку Абдаллаха було звільнено з посаду, а потім під час кінної прогулянки разом з сином Юсуфом вбито власноруч еміром Аль-Мансуром та його наближеними.
Невдовзі за цим оголосив про свою незалежність. У відповідь до берберів-кутама (на захід від Іфрікії) прибув фатімідський посланець Абу'л-Фехм Хасан, що 986 року підняв повстання. Аль-Мансур здобув перемогу лише у 988 року. За його наказав Хасана було страчено з надзвичайною жорстокістю. Втім 989 року еміру довелося знову придушувати повстання кутама.
989 року спрямував війська на чолі із братом Ітевефтом задля відновлення влади в Фесі і Сіджильмасі. Але Зірі ібн Атійя, кордовський валі Фесу, завдав поразки Зірідам. 990 року Аль-Мансур придушив повстання стрийка Абу'л-Бехара в Тахерті, який після цього втік на Піренеї.
Після цього на бік Зірідів перейшов Ядду ібн Яла, шейх Іфранідів, що погиркався з кордовським хаджибом аль-Мансуром. Протягом 990—993 років було здійснено декілька походів з метою захоплення Фесу. Втім це вдавалося на нетривалий час. Зрештою Зірі ібн Атійя, валі Фесу, відбив нові напади Зірідів. Помер 995 року. Спадкував йому син Бадіс.
Джерела[ред. | ред. код]
- Abd al-Wāḥid Dhannūn Ṭāhā, The Muslim conquest and settlement of North Africa and Spain, Routledge, 1989, 280 p
- Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. Hrsg.: Heinz Halm. 4. Auflage. C. H. Beck, München 2001, ISBN 3-406-47486-1
|
