Аль-Мутамід (емір Севільї)
| Аль-Мутамід | |
|---|---|
| араб. أبو القاسم المعتمد على الله محمد بن عبَّاد | |
 | |
| Народився |
1040[1][2] Бежа |
| Помер |
1095[1][2] Aghmatd, Провінція Аль-Хаузd, Регіон Марракеш-Тенсіфт-Ель-Хаузd, Марокко[2] |
| Країна | Аль-Андалус |
| Місце проживання | Ishbiliyad |
| Діяльність | поет, письменник, політик |
| Знання мов | арабська[1] |
| Жанр | поезія |
| Титул | король |
| Посада | король і emir of Sevilled |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Аббадити |
| Батько | Аббад II (емір Севільї)[2] |
| Родичі | Zaida of Sevilled |
| У шлюбі з | Al-Rumaikiyyad |
| Діти | Buthaina bint al-Mu'tamid ibn Abbadd і Abu Nasr al-Fath al-Ma'mund |
Мухаммад ібн Аббад ібн Ісмаїл аль-Лахмі Аль-Мутамід (араб. المعتمد محمد ابن عباد بن اسماعيل اللخمي; 1040 — 1095) — 3-й емір Севільської тайфи в 1069—1090 роках. Почесне ім'я Аль-Мутамід перекладається як «Той, хто сподівається». Відомий також як Мухаммад II.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Аббадитів. Другий син Аббада II, еміра Севільської тайфи. Народився 1040 року в Бежа, отримавши ім'я Мухаммад. У 1053 році після страти старшого брата Ісмаїла оголошений спадкоємцем, а його візиром та вихователем став поет Ібн Аммар. Їх разом було відправлено до міста Сілб. Зрештою Мухаммад потрапив під вплив свого візира, в якого закохався. Щоб покласти цьому край батько відправив Ібн Аммара у заслання.
1069 року після смерті батька успадкував трон. Він повернув Ібн Аммара зі заслання, призначивши того спочатку валі Сілби, трохи згодом великим візиром та командувачем війська.
Продовжив політику розширення родинних володінь. 1070 року розпочав з Толедською тайфою боротьбу за Кордову. Спочатку захопив Кордовську тайфу, але 1075 року втратив її.
Водночас 1072 року надав допомогу Гарсії II. королю Галісії, у війні проти Альфонсо VI Леонського.
Спробував захопити Гранаду, але марно. Також втрутився у боротьбу за трон в Бадахоській тайфі, підтримавши претендента Мухаммада. У 1078 році було захоплено Мурсійську тайфу. Того ж року знову відвоював Кордову. Того ж року проти Аль-Мутаміда виступило кастильське військо. Лише погодившись на збільшення сплатити данини удвічі емір Севільї відвернув плюндрування своїх володінь. Невдовзі великий візир Ібн Аммар спробував стати незалежним правителем в Мурсії, але його було швидко подолано. Тому він втік до Сарагоси.
У 1082 році фактично припинив сплату данини Кастилії. У відповідь король Альфонсо VI підступив до Севільї і 3 дні облягав її, але аль-Мутамід зумів відбити наступ.
1085 року Аль-Мутамід об'єднався з емірами Альмерії, Гранади, Баходоса і Валенсії у війні проти Альфонсо VI, короля Кастилії. Було запрошено на допомогу Юсуфа ібн Ташфіна, правителя Альморавідів. Але проти цього виступив син Аль-Мутаміда — Ар-Рашид.
1086 року війська Севільської тайфи брали участь у битві при Саграхасі, де коаліція тайф і Альморавідів завдали поразки кастильському війську. Того ж року Аль-Мутаміду було передано колишнього візира Ібн Аммара, якого перед тим було взято в полон. За наказом еміра того було страчено.
1087 року війська Кастилії знову виступили проти Севільї, захопивши фортецю Аледо. Аль-Мутамід знову звернувся по допомогу до Альморавідів. Також прибули війська Гранадської тайфи. Бойові дії поновилися 1088 року.
1090 року Юсуф ібн Ташфін почав захоплення тайф Аль-Андалуса. Аль-Мутамід деякий час чинив опір, але зрештою 1091 року наказав здати фортецю Алькасар в Севільї. Його було відправлено до Агмати (поблизу Марракешу), де колишній емір помер 1095 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Був відомим поетом того часу. Створив в Севільї поетичний гурток, членами якого були Ібн Хамдіс, Ібн аль-Лаббана, Ібн Зейдун. також емір був покровителем географа Аль Бекрі і астроном Аз-Заркалі.
Родина[ред. | ред. код]
- Ар-Рашид (д/н—1091)
- Абу Насир аль-Фатах аль-Мамун (д/н—1090)
- Зайда (1070—1093/1107), конкубіна Альфонсо VI, імператора всієї Іспанії
- Факр ад-Даула
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д Аббадиды // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 13.
Джерела[ред. | ред. код]
- María Jesús Rubiera Mata: Algunos problemas cronológicos en la biografía de al-Mu‘tamid de Sevilla: la conquista de Silves y el matrimonio con Rumaykiyya. Actas de las Jornadas de Cultura Árabe e Islámica (1978), 1981, ISBN 84-7472-029-X, с. 231—236
- Hagerty ed., Miguel José (1979). Poesia / Al-Mutamid. Barcelona: Antoni Bosch.
- Reilly, Bernard F. (1988). The Kingdom of Leon-Castilla under King Alfonso VI, 1065—1109. Publisher: Princeton University Press.
|
