Аль-Муїзз ібн Бадіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аль-Муїзз ібн Бадіс
араб. المعز بن باديس
Народився 1008[1]
Помер 2 вересня 1062[1][2][2]
Діяльність хімік
Посада viceroy of Ifriqiyad
Конфесія сунізм[2]
Рід Зіріди[2]
Батько Бадіс ібн аль-Мансур
Діти Тамім ібн аль-Муїзз

Аль-Муїзз ібн Бадіс (араб. المعز بن باديس‎‎; нар. 1008 — 2 вересня 1062) — 4-й емір держави Зірідів в Іфрікії у 10161062 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Зірідів. Син еміра Бадіс ібн аль-Мансура. Народився 1008 року в Кайруані. У 1016 році після смерті батька успадкував трон. Під час вступу до Кайруана суніти намагалися вбити молодого еміра, оскільки він визнавав владу ісмаїлітів Фатімідів. Проте суніти знищили фатімідську резиденцію Аль-Мансурію, де було вбито 20 тис. шиїтів.

Через малий вік владу фактичну здобули його родичі. Вони продовжили розпочату ще попередником війну проти держави Хаммадідів, проте війська Зірідів зазнали поразки. В результаті 1016 року було укладено мир. 1091 року було надано притулок родичу Заві бен Зірі, колишньому еміру Гранади.

Виховувався в сунітському дусі, ставши прихильником малікізму. У 1022 році перебрав владу на себе. Спрямував спочатку основні зусилля на розвиток сільського господарства, підтримував ремесла і торгівлю. Завдяки цьому відбулося економічне піднесення, поповнювалася державна скарбниця. Так, за свідченням сучасників, за свою доньку емір давав придане вартістю 1 мільйон динарів, яке завантажили на 10 мулів, а під час похорону матері аль-Муїзз наказав виготовити її труну з індійського дерева, прикрасити золотими цвяхами і рядками великих перлів.

1027 року внаслідок повстання берберів племені зената було втрачено владу над Триполітанією. Подальші роки присвятив війнам з зенатами.

1038 році відправив сина Абдаллах на підкорення Сицилії, де точилася боротьба за владу між представниками династії Кальбітів. Після низки успіхів той зрештою 1040 року мусив залишити Сицилію.

У 1040 році розпочав війну проти Хаммадідів, взявши в облогу їхню столицю Аль-Кала-Бені-Хаммад. Після 2-річної облоги вимушений відступити до своїх володінь. Невдовзі внаслідок численних епідемій, посух почалася продовольча криза, яка викликала голод. Усе це зрештою призвело до економічної кризи, девальвації монети.

1048 року оголосив про перехід до сунізму, відмовився визнавати владу Фатімідів, номінально визнавши зверхність Аббасидів. Також таким кроком намагався покращити фінансове становище, адже повинен був платити Фатімідам 1 млн динарів на рік. У відповідь фатімідський халіф Мустансир відправив проти Зіріда бедуїнські племена сулайм і хілаль. На бік Фатімідів перейшла держава Хаммадідів.

У 1050 році ворог вдерся до Іфрікії. До 1052 року війська аль-Муїзза зазнали поразок. Після поразки 1052 року в битві біля Хайдарані усі південні області. Невдовзі ворог захопив і сплюндрував столицю Кайруан. У 1053—1054 роках було втрачено міста Габес і Туніс. Емір у 1057 році остаточно переніс столицю до Махдії. В державі запанувала анархія, країна фактично розпалася на безліч ворогуючих між собою еміратів і каїдств: Сфакс, Туніс, Габес і Сус. Аль-Муїзз зберіг за собою лише прибережні міста.

У 1060 році стфорив потужний флот, з яким планував підкорити Сицилію. Разом з тим сприяв розвитку торгівлі та піратству проти християн. У 1061 році відправив флот на допомогу Драпанській тайфі на Сицилії, яка зазнала загрози норманів. Проте його знищила буря. Помер Аль-Муїзз 1062 року. Йому спадкував син Тамім.

Творчість[ред. | ред. код]

Вважається автором наукової праці «Кітаб умдат аль-куттаб ва'уддат заві аль-альбаб» («Посох Писарів» з 12 розділів), у якій йшлося про досконалість пера, типи чорнил та їхню підготовку, приготування кольорових фарб, металевих фарб (включаючи з тими, що вироблялися зі срібних стружок та спирту), забарвлення, барвників та суміші, таємне написання, виготовлення паперу та арабської гумки й клею.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Faceted Application of Subject Terminology
  2. а б в г LIBRIS

Джерела[ред. | ред. код]

  • Levey, Martin (1962). «Mediaeval Arabic Bookmaking and Its Relation to Early Chemistry and Pharmacology». Transactions of the American Philosophical Society. New Series. 52 (4): 1–79. ISSN 0065-9746
  • Hady Roger Idris: La Berbérie orientale sous les Zirides, X—XII siècles. Adrien-Maisonneuve, Paris 1962 (Publications de l'Institut d'études orientales — Faculté des lettres et sciences humaines d'Alger 22
  • Ivan Hrbek (1 Jan 1992). Africa from the Seventh to the Eleventh Century (abridged, illustrated ed.). James Currey Publishers. pp. 172–3. ISBN 9780852550939.
  • Ibn Khaldûn (trad. Abdesselam Cheddadi), Le livre des exemples, vol. I, Gallimard, coll. " Bibliothèque de la Pléiade ", 2002, 1560 p. (ISBN 2-07-011425-2)