Аль Аарааф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Аль Аарааф»
Al Aaraaf
AlAaraafTamerlaneandMinorPoems.jpg
Обкладинка першого видання, 1929
Жанр Поема
Автор Едгар Аллан По
Мова англійська
Написано 1829
Опубліковано 1829
Видання Al Aaraafd і Al Aaraafd

«Аль Аарааф» (англ. Al Aaraaf ) — поема Едгара Аллана По, вперше опублікована в 1829 році, коли письменнику було 20 років. Поема заснована на історіях з Корану і розповідає про життя після смерті в місці під назвою Аль Аарааф.

Цей вірш отримав в основному негативну критику через свою складність, похмуру атмосферу і химерну структуру. Деякі з них, однак, зазначили потенціал молодого поета. Серед них Джон Ніл, якому Едгар По показав роботу перед публікацією.

Твір не завершено. З листування Едгара По видно, що він припускав створити поему в 4-х частинах, а опублікований варіант містить лише дві частини.

Сюжет[ред. | ред. код]

Аль Аарааф - це світ, або навіть «антисвіт», в якому існує Всесвіт Вищої Краси, тут немає нічого земного (поема відкривається словами «О, нічого земного»), все підпорядковується якоїсь вищої волі. Самою незвичайною характеристикою цього фантастичного і нереального світу є те, що повітря має колір, а тишу можна почути. Аль Аарааф повинен був стати ідеальним світом і зосередженням чистих естетичних емоцій. Тобто відповідно до задуму Едгара По, Вища краса може бути зосереджена в одному місці і існувати без прив'язки до Людства, його історичного минулого.

Аналіз[ред. | ред. код]

У міфологічному сенсі автор потрактовує смерть як певне покарання, кару за якийсь вчинок. У цьому випадку людина потрапляє до певного місця, у якому на неї чекатимуть муки та розплата за свої провини. Якщо ж життя людини правильне, то воно після смерті винагороджується перенесенням її до раю. У таких причино-наслідкових зв’язках і трактується синкретизм життя та смерті [1].

Численні критики намагалися дати різні трактування, але зійшлися в одному: це - «поема без героя», «спроба космічного мислення».

Сам По визначав зміст поеми як «розповідь про інший світ - про зірку, відкритої Тихо Браге, яка так раптово з'явилася і зникла, - а, може бути, зовсім і не розповідь ...». У Корані, який цитує поет, йдеться, що Аль-Аарааф - царство між небом і пеклом, своєрідне чистилище. Жителі цього царства можуть бачити рай, але позбавлені «знання» ангелів.

В «Аль-АарАаф» вперше з'являється образ Лігеї: рядки, присвячені їй, можуть стояти поруч з кращими віршами По. Лігейя, що уособлює гармонію світобудови, для поета нерозривно пов'язана з музикою. У цьому можна простежити зв'язок По з античною музичною естетикою, зокрема, з вченням про «гармонії сфер» піфагорійців і вченням про гармонію Геракліта.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кучер Л. Феномен смерті як об’єкт історико - філософськ ого аналізу // – Електронний ресурс : Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdakk/2010_2/6.pdf