Назаровський Олексій
| Назаровський Олексій | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 березня 1881 Siniaŭkad, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1942 Куйбишев, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Білоруська Народна Республіка |
| Національність | білорус |
| Діяльність | політик, сенатор |
| Знання мов | польська |
| Членство | Білоруський посольський клуб і Q4843762? |
| Партія | Білоруський посольський клуб |
Олексій Назаровський (15 березня 1881, село Синявка біля Несвіжа — у 1942 р., Самара[1], РСФСР) — білоруський політик, сенатор міжвоєнної Польської Республіки у 1922—1926 рр.
Життєпис[ред. | ред. код]
В юності працював поштарем в Мінську.
У 1905 призваний солдатом на російсько-японську війну. Пізніше працював збирачем податків у Барановичах, урядовим чиновником в Ігумені.
У 1920—1922 працював у кооперативі в Барановичах.
У 1921, після спалення православної церкви в Барановичах, Назаровський став головою будівельного комітету нової Свято-Троїцької церкви.
Отримав багато цінних в мистецькому плані речей (мозаїки відомих художників) для барановицької церкви зі зруйнованої православної церкви Олександра Невського у Варшаві.
У 1922 обраний безпартійним сенатором від списку Блоку національних меншин у Новогрудському воєводстві. У парламенті приєднався до Білоруського посольського клубу. Наприкінці першої каденції сенату отримав мандат родича (депутата місцевої ради з Барановичів). Працював у магістраті Барановичів.
Один із засновників Православної білоруської демократичної спілки, разом із сенатором В’ячеславом Богдановичем та прокурором Лукою Голадом, є автором статуту цієї спілки. Однак швидко вийшов з неї і почав співпрацювати з офіційною православною владою Польщі.
Призначений технічним керівником при заснуванні Білоруського інституту економіки та культури в 1926.
Користуючись знайомством з совєцьким агентом у Курляндському Данцигу, перевів Михайла Кахановіча до СРСР. Завдяки його знайомству з німцями посол Юрко Саболевський був переведений до Німеччини.
Заарештований НКВС Білорусі 2 січня 1940 у себе вдома в Барановичах.
9 вересня 1940 засуджений до 8 років позбавлення волі.
У вересні 1941 вивезений із Сиблагу та відправлений до Павлодарської області.
Наприкінці 1941 амністований, поїхав до Казахстану, де формувалася армія Андерса. Помер у лікарні в Самарі у 1942[2].
Джерела[ред. | ред. код]
- Jacek Majchrowski, Kto był kim w Drugiej Rzeczypospolitej, Warszawa 1994
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жыцьцяпіс Назарэўскага
- ↑ Sławomir Kalbarczyk – Z badań nad losami polskich parlamentarzystów represjonowanych przez władze sowieckie w latach 1939-1941, w: Okupacja sowiecka ziem polskich 1939–1941, pod red. Piotra Chmielowca, Rzeszów – Warszawa, 2005, s. 168.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |