Алєксандер Єловіцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алєксандер Єловіцький
пол. Aleksander Jełowicki
Єловіцький Алєксандер.jpeg
Літографія Т. Маєргофера,
друга половина ХІХ ст.
Народився 18 грудня 1804(1804-12-18)[1]
Губник, Гайсинський район, Україна
Помер 15 квітня 1877(1877-04-15)[1] (72 роки)
Рим, Італія
Діяльність перекладач, поет, видавець
Відомий завдяки громадський і релігійний діяч, літератор
Володіє мовами польська[1]
Конфесія католицтво
Рід Q63532313?
Брати, сестри  • Edward Jełowicki[d]

Алєкса́ндер Єловіцький (18 грудня 1804(1804-12-18), Губник, Україна — 15 квітня 1877(1877-04-15), Рим, Італія) — польський громадський і релігійний діяч, літератор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родинному маєтку в Губнику Гайсинського повіту. Початкову о світу отримав удома під керівництвом василіани на отця Скиби. Середню — в Подільській гімназії у Вінниці (1815—1820 рр.). Восени 1821 р. вступив на філософський факультет Краківської академії. 1824 р. перейшов до Варшавського університету, де 1825 р. здобув ступінь магістра філософії. Паралельно слухав лекції з польської літератури.
В кінці 1825 р. повернувся до Губника. Разом з батьком і братами брав участь у Листопадовому повстанні на Правобережній Україні, а після його розгрому став одним з найвідоміших діячів на еміграції. Зокрема, заснував у Парижі Польську книгарню і друкарню, в якій виходили твори найвідоміших польських літераторів і його власні. Редагував і видавав польські еміграційні часописи.
У 1838 р. вступив до католицької семінарії святого Станіслава Костки в Парижі, продовжив ті студії в семінарії у Версалі. Висвячений на священика 1841 р., невдовзі став вікарієм у передмістях Парижа Отейль і Сен-Клу. 1843 р. вступив до Згромадження воскресіння Господа нашого Ісуса Христа — католицького чернечого ордену, основною метою якого було моральне й релігійне відродження польської еміграції. В 1844 р. виїхав до Парижа, де тривалий час керував Польською місією при костьолі святого Роха, а з з 1849 р. — при костелі Успіння Пресвятої Богородиці.
Підтримав моральне Січневе повстання 1863 р. Виголошував патріотичні проповіді, писав повстанські вірші, а після його розгрому діяв переважно на релігійній ниві, зокрема перекладав польською мовою низку релігійних праць, а також опублікував кілька власних, у тому числі — віршів. Деякі його праці на історичну тематику залишились у рукописах, зокрема — «Барська конфедерація». Залишив спогади, які охоплюють його життя від раннього дитинства і до 1838 р. Видав їх під назвою «Мої спогади» (1839) у двох книгах. Спогади містять, серед іншого, цікаві подробиці з повсякденного життя і звичаїв подільської шляхти.
Був членом адміністративної ради Закладу святого Казимира в Парижі. А також чимало прислужився будівництву Польського колегіуму в Римі.
Помер в Римі 15 квітня 1877 р., похований у гробівці свого ордену. У будинку Польського колегіуму в Римі вміщено мармурове погруддя А. Єловіцького різця Владислава Олєщинського, а в польському костьолі в Парижі 1930 р. відкрито меморіальну дошку.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Вінниця у спогадах: у 3 т. Т. 1. ХІХ- початок ХХ ст. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. — С. 46.

Джерела[ред. | ред. код]

  • German, F. Jełowicki Aleksander // Polski słownik biograficzny. — Wrocław, 1964. — T. XI. — S. 160—163. (пол.)
  • Колесник, В. Відомі поляки в історії Вінниччини: біограф. словн. — Вінниця: Розвиток, 2007. — С. 189—190.