Алім Амді
Алім Амді | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
1905 Istokid, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
листопад 1942 РРФСР, СРСР | |||
Країна |
![]() | |||
Діяльність | письменник, перекладач | |||
Мова творів | кримськотатарська | |||
|
Алім Амді (справжнє ім'я — Алім Ганієв; крим. Alim Amdi (Ğaniyev); 1905, Адим-Чокрак, Таврійська губернія — листопад 1942, РРФСР) — кримськотатарський письменник, перекладач. Загинув на німецько-радянській війні. Член Спілки письменників СРСР[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у 1905 році (за іншими джерелами — у 1908 році) у селі Адим-Чокрак. Виховувався у дитячому будинку[1].
Навчався у дев'ятирічній зразковій школі-інтернаті. Разом з ним навчалися Осман Аміт, Сейтумер Османов. Після закінчення школи його призвали на службу в армію. Демобілізувавшись, працював у газеті «Янъы Дюнья» («Новий світ»). Публікував вірші і переклади. Перші вірші — «Шайлы къызгъа» («Красивій дівчині») і «Тривога»[1].
Серед його патріотичних віршів: «Шайлы къызгъа» («Красивій дівчині») (1927), «Рур шахтёрларынынъ йыры» (1931), «Сигнал йыры», «Тривога» (1932), «Мектюп» («Лист»), «Бешик йыры» («Колискова») (1937). У 1927 році опублікував прозове оповідання у «Шефіка». Переклав на кримськотатарську роман Миколи Островського «Як гартувалася сталь», поему Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», п'єсу Вільяма Шекспіра «Отелло», комедію Лопе де Вега «Іспанський піп» і оповідання Максима Горького «Умі»[1][2].
За п'єсою «Решат» Амді Аліма у жовтні 1933 року на сцені Кримського Державного татарського театру режисер Умер Девішев поставив однойменну виставу[1].
У 1940 році вірші Амді Аліма опубліковано у збірці «Татарські письменники Криму» у перекладі на російську. Разом з Азамом Аметом випустили збірку віршів «Рапорт»[1].
Від початку Великої Вітчизняної війни призваний до армії. Служив у 62-й військово-морській бригаді Чорноморського флоту. Отримав поранення в боях за Нальчик. Лікувався у госпіталі в Тбілісі. Після лікування служив у 1130 полку 337-ї дивізії. Амді служив у штабі дивізії. Редагував дивізійну газету «Тривога»[1].
Помер у листопаді 1942 року під час оборони Малгобека. Отримав поранення в живіт під час бомбардування. Визначити точну дату і місце поховання Аліма Амді намагався письменник Шаміль Алядін, однак безрезультатно[1].
У 1970 році його твори надруковані в Ташкенті у збірці «Он экилернинъ хатиреси» («Пам'ять про дванадцятьох»).
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Шефіка Джемаледінівна Ганієва. Донька — Джульєтта (народ. 1938 року)[1].
Література[ред. | ред. код]
- Озенбашли А. Шаирнинъ хатиреси // Йилдиз (Зірка). 1980. № 3.
- Нагаєв С., Фазил Р. Къырымтатар эдебияты тарихына бир назар // Йилдиз (Зірка). 1989. № 4;
- Діячі кримськотатарської культури; Къуртнезир.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к «НАВІКИ В ПАМ'ЯТІ НАРОДНІЙ» У МЕЖАХ 75-РІЧЧЯ ПЕРЕМОГИ. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
- ↑ Джемільова Айше Аблямітівна. Кримськотатарські мотиви у творчості М. Горького // Науковий вісник Криму. — 2018. — № 3 (14) (20 березня). Архівовано з джерела 9 червня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Амді Алім. [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.] Колискова з Леніним [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Амді Алім — вірші, перервані війною [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.]
|