Алім Амді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алім Амді
Народився 1905
Istokid, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер листопад 1942
РРФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність Кримські татари
Діяльність письменник, перекладач
Мова творів Кримськотатарська

Алім Амді (справжнє ім'я — Алім Ганієв; кримськотат. Alim Amdi (Ğaniyev); 1905, Адим-Чокрак, Таврійська губернія — листопад 1942, РРФСР) — кримськотатарський письменник, перекладач. Загинув на німецько-радянській війні. Член Спілки письменників СРСР[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1905 році (за іншими джерелами — у 1908 році) у селі Адим-Чокрак. Виховувався у дитячому будинку[1].

Навчався у дев'ятирічній зразковій школі-інтернаті. Разом з ним навчалися Осман Аміт, Сейтумер Османов. Після закінчення школи його призвали на службу в армію. Демобілізувавшись, працював у газеті «Янъы Дюнья» («Новий світ»). Публікував вірші і переклади. Перші вірші — «Шайлы къызгъа» («Красивій дівчині») і «Тривога»[1].

Серед його патріотичних віршів: «Шайлы къызгъа» («Красивій дівчині») (1927), «Рур шахтёрларынынъ йыры» (1931), «Сигнал йыры», «Тривога» (1932), «Мектюп» («Лист»), «Бешик йыры» («Колискова») (1937). У 1927 році опублікував прозове оповідання у «Шефіка». Переклав на кримськотатарську роман Миколи Островського «Як гартувалася сталь», поему Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», п'єсу Вільяма Шекспіра «Отелло», комедію Лопе де Вега «Іспанський піп» і оповідання Максима Горького «Умі»[1][2].

За п'єсою «Решат» Амді Аліма у жовтні 1933 року на сцені Кримського Державного татарського театру режисер Умер Девішев поставив однойменну виставу[1].

У 1940 році вірші Амді Аліма опубліковано у збірці «Татарські письменники Криму» у перекладі на російську. Разом з Азамом Аметом випустили збірку віршів «Рапорт»[1].

Від початку Великої Вітчизняної війни призваний до армії. Служив у 62-й військово-морській бригаді Чорноморського флоту. Отримав поранення в боях за Нальчик. Лікувався у госпіталі в Тбілісі. Після лікування служив у 1130 полку 337-ї дивізії. Амді служив у штабі дивізії. Редагував дивізійну газету «Тривога»[1].

Помер у листопаді 1942 року під час оборони Малгобека. Отримав поранення в живіт під час бомбардування. Визначити точну дату і місце поховання Аліма Амді намагався письменник Шаміль Алядін, однак безрезультатно[1].

У 1970 році його твори надруковані в Ташкенті у збірці «Он экилернинъ хатиреси» («Пам'ять про дванадцятьох»).

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Шефіка Джемаледінівна Ганієва. Донька — Джульєтта (народ. 1938 року)[1].

Література[ред. | ред. код]

  • Озенбашли А. Шаирнинъ хатиреси // Йилдиз (Зірка). 1980. № 3.
  • Нагаєв С., Фазил Р. Къырымтатар эдебияты тарихына бир назар // Йилдиз (Зірка). 1989. № 4;
  • Діячі кримськотатарської культури; Къуртнезир.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к «НАВІКИ В ПАМ'ЯТІ НАРОДНІЙ» У МЕЖАХ 75-РІЧЧЯ ПЕРЕМОГИ
  2. Джемільова Айше Аблямітівна. Кримськотатарські мотиви у творчості М. Горького // Науковий вісник Криму. — 2018. — № 3 (14) (21 жовтня).

Посилання[ред. | ред. код]