Алісов Борис Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алісов Борис Павлович
Алисов Борис Павлович
Народився 24 липня (5 серпня) 1891
Малоархангельськd, Орловська губернія, Російська імперія
Помер 26 листопада 1972(1972-11-26) (81 рік)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність географ
Alma mater Російський державний гідрометеорологічний університетd
Сфера інтересів Кліматологія
Заклад Географічний факультет Московського державного університетуd
Науковий ступінь доктор географічних наук
Нагороди
орден Леніна
Заслужений діяч науки РРФСР

А́лісов Борис Павлович (5 серпня 1891 року, Малоархангельськ, Орловська губернія — 26 листопада 1972 року, Москва) — радянський кліматолог, доктор географічних наук, професор Московського державного університету[1][2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Борис Павлович в родині дрібномаєтних дворян Орловської губернії Російської імперії. Навчався в Курській гімназії[3]. Старший брат Бориса Павловича, Сергій Павлович Алісов (1881—1949) — лікар, художник і скульптор (емігрував з Росії під час громадянської війни). Його скульптури прикрашали свого часу будівлю міністерства оборони в Белграді. Коли Борису Павловичу було 14-років, Сергій Павлович брав його з собою в Середню Азію на ліквідацію епідемії холери. 1911 року Алісов вступив на фізико-математичний факультет Московського університету[3][1]. 1915 року пішов на фронт і брав участь у Першій світовій війні[3]. Наприкінці 1917 року, після Жовтневого заколоту, був арештований і просидів місяць у в'язниці. Згодом в офіційних документах він волів не згадував цей факт власної біографії, як і дворянське походження. З 1917 по 1921 роки служив кухарем в лавах Червоної армії[3].

1921 року повернувся до наукової діяльності, зайнявся метеорологією. Наукову діяльність розпочав з вивчення кліматичних умов курортів Північного Кавказу, організувавши в Кисловодську опорну актинометричну станцію[3]. 1924 року опублікував перші власні наукові роботи. 1931 року переїхав до Москви, де до 1941 року працював у Державному геофізичному інституті[3]. 1933 році почав педагогічну діяльність у Московському гідрометеорологічному інституті, де заклав основи викладання кліматології[3]. У 1938 році був призначений завідувачем кафедрою кліматології. 1936 року отримав ступінь кандидата географічних наук, захистивши дисертацію на тему «Динаміко-кліматологічний аналіз у застосуванні до задач приватної кліматології»[3][1]. 1941 року захистив докторську дисертацію на тему «Генетична класифікація кліматів» на географічному факультеті Московського державного університету[3][1]. У листопаді 1941 року перейшов до Московського університету на посаду професора кафедри загальної фізичної географії географічного факультету[3]. З 1944 по 1958 рік — завідувач кафедри метеорології і кліматології географічного факультету МДУ[4].

Наукові праці[ред. | ред. код]

Основні праці Алісова Бориса Павловича присвячені географічним аспектам кліматології, в тому числі генетичній класифікації кліматів земної кулі і кліматичному районуванню. 1936 року Борис Павлович запропонував принципово нову (генетичну) класифікацію кліматів Землі, засновану не на характеристиках кліматичних елементів (температура, вологість, радіаційний фон, швидкість вітру, кількість опадів, випаровування), а на глобальній динаміці повітряних мас. Виходячи з існування чотирьох основних географічних типів повітряних мас, Алісов виділив аналогічну кількість основних і три проміжних кліматичних пояси.

Основні та проміжні пояси:

  • полярний пояс;
  • субполярний пояс;
  • помірний пояс;
  • субтропічний пояс;
  • тропічний пояс;
  • субекваторіальний;
  • екваторіальний пояс.

У кожному з типів клімату виділяють континентальний і морський підтипи. Виконане на основі цієї класифікації районування території колишнього СРСР та інших регіонів Землі має важливу гносеологічну і прогностичну цінність. Сучасні школярі та студенти-географи в Україні вивчають кліматологію за типологією професора Алісова.

Алісов упроваджував у кліматологію методи розрахунку теплового і водного балансів. Він вважав що це піднімає кліматологію на новий щабель і зміцнює фізичну базу мікрокліматології[3]. Займаючись розробкою методики кліматологічного аналізу для пізнання клімату окремих територій, визначав клімат як «багаторічний режим погоди», кожній території властивий свій тип погоди, так як кількісні характеристики кожного типу пов'язані з приходом сонячної радіації, умовами атмосферної циркуляції (перенесенням і трансформацією повітряних мас) та фізичними властивостями підстильної поверхні[3][2]. Аналіз повторюваності і зміни цих типів разом зі статистикою характерних для них режимів метеорологічних елементів Алісов назвав «географією погоди»[3].

Основні праці:

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Летопись МГУ им. Ломоносова
  2. а б (рос.) Алисов Б. П. // Краткая географическая энциклопедия. Том 5: Юдома — Яя. Дополнения / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1966. — 544 с. з ілюстраціями та картами.
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с ГФ МГУ
  4. Краснопольский А. В., 1993
  5. Записка управляющего делами ЦК ВКП(б) Д. В. Крупина М. А. Суслову о разглашении важных в военном отоношении свеедний в книге «Климатические области и районы СССР» : [арх. 14 квітня 2019 року] : [рос.] // alexanderyakovlev.org. — Фонд А. Н. Яковлева, 1948. — 7 апреля. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Сорокина В. Н.. Алисов Б.П. : [арх. 14 квітня 2019 року] : [рос.] / Сорокина В. Н // geogr.msu.ru. — Географический факультет Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова, 2008. — 19 октября. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.
  • Алисов Борис Павлович : [арх. 14 квітня 2019 року] : [рос.] // letopis.msu.ru. — Летопись Московского университета, 2019. — 19 октября. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.