Алітус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алітус
лит. Alytus
лит. Alytus
біл. Аліта
Герб Прапор
Герб Алітуса Прапор Алітуса
Алітус лит. Alytus
Алітус
лит. Alytus
Розташування міста Алітус лит. Alytus
Основні дані
54°24′ пн. ш. 24°02′ сх. д. / 54.400° пн. ш. 24.033° сх. д. / 54.400; 24.033
Країна Литва
Адмінодиниця Alytus City Municipalityd
Кальварійський повіт
Столиця для Алітуський район і Alytus City Municipalityd
Поділ
  • 21 староств
  • Засновано 1377
    Перша згадка 1377
    Статус міста 1581
    Площа 48 км²
    Населення 65 524 осіб (2010)
    · густота 1378 осіб/км²
    Висота НРМ 93 м
    Міста-побратими Кременчук
    Телефонний код (+370) 315
    Часовий пояс +2
    GeoNames 601084
    OSM r1456884  ·R
    Поштові індекси LT-62001
    Міська влада
    Мер міста Феліксас Джаутас з 2009 року
    Вебсайт www.alytus.lt
    Мапа
    Мапа


    CMNS: [[commons:Category:Alytus|Алітус
    лит. Alytus]]
    у Вікісховищі

    Алітус або Олита (лит. Alytus, пол. Olita, біл. Аліта) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.

    Положення й загальна характеристика[ред. | ред. код]

    Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. З промисловості текстильна компанія «Alytaus tekstilė», підприємство з виробництва алкогольних напоїв «Alita». Також у місті розміщено штаб-квартиру «Snaigė».

    Історія[ред. | ред. код]

    Алітуське городище

    Перша згадка про Алітус міститься в Тевтонській хроніці Віґанда Марбурзького 1377 року, де вказано: на пагорбі в місці злиття Німана та Алітупіса був укріплений замок. У документах Тевтонського ордену Алітус називався Алітен.

    За договором у Мельно фортеця Алітус залишалася у складі Тевтонського ордену, але з часом вона була повернута Великому князівству Литовському.

    У середині XVI століття при дворі Миколая Радзивіла Чорного в Алітусі зупинявся польський друкар Ян Малецький.

    15 червня 1581 року король Стефан Баторій надав Алітусу магдебурзьке право[1].

    Алітус у другій половині XVI століття належав до Тракайського повіту Тракайського воєводства.

    Алітус з давніх часів ділиться на дві частини. Після третього поділу Речі Посполитої 1795, західна частина Алітуса разом із Сувальщиною відійшла Прусії, а східна – Російській імперії. Після поразки Наполеона Росія окупувала обидві частини Алітуса, але адміністративні розбіжності існували до Січневого повстання (1863). Зокрема західна частина з 1815 року належала Конгресовому Царству Польському.

    1870 місто позбавили муніципальних прав. Наприкінці 19 століття московити зробили Алітус оборонним містом, тут була залізниця. З цього часу збереглися російські артилерійські казарми, гарнізонний парк і гарнізонна церква.

    1915 році Алітус зайняти німецькими військами під час Першої світової війни. 12 лютого 1919 в Алітусі сталася битва литовської армії з червоними росіянами.

    Після польсько-литовських боїв 1919 року Алітус опинився в складі Литви. Поляки Сувальщини вимагали перенесення польсько-литовської демаркаційної лінії. Наприкінці жовтня 1919 під час мирних переговорів у Парижі польська делегація передала представникам Антанти меморіал, у якому вимагала демаркаційної лінії від Віштинця до Алітуса. На заваді став большевицький наступ на Варшаву (1920), що дало змогу литовській армії приєднати частину Сувальщини. Відтоді Алітус на обох берегах Нямунасу є частиною Литви.

    З вересня 1939 в Алітусі комуністи влаштувати табір для інтернованих у Литві польських вояків.

    Murders of Prisoners of War. Christoph Dieckmann str.11.</ref> радянських військовополонених [2].

    Алітус взимку

    Клімат[ред. | ред. код]

    Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16.7 °C (62 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -5 °С (23 °F).[3]

    Клімат Алітуса
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Середній максимум, °C −2,2 −1,1 3,9 11,1 18,3 21,1 22,2 22,2 16,7 11,1 4,4 −0,6 10,6
    Середня температура, °C −5 −4,4 0 6,1 12,2 15,6 16,7 16,7 12,2 7,2 2,2 −2,8 6,4
    Середній мінімум, °C −7,8 −7,8 −3,9 1,1 6,1 10 11,7 10,6 7,2 3,3 0 −5 2,1
    Норма опадів, мм 41 27 36 41 56 74 80 70 60 48 51 50 634
    Днів з опадами 8 9 14 16 16 12 13 14 12 14 8 7 143
    Джерело: Weatherbase

    Населення[ред. | ред. код]

    У 2017 році у місті налічувалося 52 933 мешканців.

    Динаміка населення з 1823 по 2017
    1823 1827 1867*[4] 1886 1896 1897пер. 1923пер. 1931 1939
    600 289
    (Alytus I)
    554 1769
    926 (Алітус I)
    843 (Алітус II)
    822 3445
    1 435 (Алітус I)
    2 010 (Алітус II)
    6322 7124 9207
    1959пер. 1964 1970пер. 1974 1979пер. 1983 1989пер. 2001пер. 2006
    12 300 15 600 28 165 40 200 55 509 64 000 73 015 71 491 67 443
    2007 2008 2009 2010 2011пер. 2012 2013 2014 2017
    66 749 65 856 64 770 63 630 60 302 58 515 57 281 56 357 52 933
    Гістограма динаміки населення
    Національний склад станом на 2011

    Назва[ред. | ред. код]

    Передбачається, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).

    Герб[ред. | ред. код]

    Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.

    Міфи Другої світової війни[ред. | ред. код]

    Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо[5]; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).

    Відомі люди[ред. | ред. код]

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Национальный атлас Беларуси, Mińsk 2002, s. 266–267.
    2. Alite During World War II and Afterwards. web.archive.org. 9 червня 2009. Процитовано 8 липня 2020. 
    3. Клімат Алітуса. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021. 
    4. Олита. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 3 (Лаарсъ — Оятъ). СПб, 1867, C. 619
    5. Holocaust Education [Архівовано 5 грудня 2007 у Wayback Machine.](англ.)

    Посилання[ред. | ред. код]