Алітус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алітус
лит. Alytus
Герб Прапор
Алітуслит. Alytus
Розташування міста Алітуслит. Alytus
Основні дані
Країна Литва
Засноване 1377
Статус міста 1581
Населення 65 524 осіб (2010)
Площа міста 48 км²
Густота населення 1378 осіб/км²
Поштові індекси LT-62001
Телефонний код +370 315
Географічні координати 54°24′ пн. ш. 24°02′ сх. д. / 54.400° пн. ш. 24.033° сх. д. / 54.400; 24.033
Часовий пояс +2
Поділ міста 21 староств
Міська влада
Веб-сторінка www.alytus.lt
Мер міста Феліксас Джаутас з 2009 року

Алітус (лит. Alytus, пол. Olita, рос. Олита) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.

Положення й загальна характеристика[ред.ред. код]

Alytus hillfort.jpg

Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. Текстильна компанія «Alytaus tekstilė», відоме підприємство з виробництва алкогольних напоїв «Alita».

Населення[ред.ред. код]

У 2010 році у місті налічувалося 66 тис. жителів. Нині в Алітусі проживає 94,7% литовців, 2,8% росіян.

Назва[ред.ред. код]

Передбачається, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).

Герб[ред.ред. код]

Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка в письмових джерелах відноситься до 1377. Міські права надано в 1581.

У перші ж дні Німецько-радянської війни 22-23 червня 1941 року в районі Алітуса стався великий танковий бій. Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо [1]; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).

У липні 1944 при штурмі міста і форсуванні річки частинами 11-ї гвардійської армії загинуло багато солдатів і офіцерів. Після війни у ​​сквері на вулиці Улону було обладнано кладовище з похованнями 2891 радянського воїна, серед них 6 Героїв Радянського Союзу. (гвардії полковник Г. Ємельянов, гвардії старший лейтенант В. Калінін, молодший сержант М. Ніконов, рядовий А. Тихоненко, старший сержант І. Тонконог, молодший сержант А. Ахмедов)

Відмітки[ред.ред. код]

  1. Holocaust Education(англ.)

Посилання[ред.ред. код]