Алітус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алітус
лит. Alytus
біл. Аліта

Герб Прапор
Герб Алітуса Прапор Алітуса
Алітус лит. Alytus
Розташування міста Алітус лит. Alytus
Основні дані
54°24′ пн. ш. 24°02′ сх. д. / 54.400° пн. ш. 24.033° сх. д. / 54.400; 24.033
Країна Литва
Адмінодиниця Алітуський повіт, Литва і Литовська Радянська Соціалістична Республіка
Поділ
  • 21 староств
  • Засновано 1377
    Перша згадка 1377
    Статус міста 1581
    Площа 48 км²
    Населення 65 524 осіб (2010)
    · густота 1378 осіб/км²
    Висота НРМ 93 м
    Міста-побратими Рочестер, Ополе, комуна Ботчирка, Альбано-Лаціале, San Martín[d] і Петрозаводськ
    Телефонний код (+370) 315
    Часовий пояс +2
    GeoNames 601084
    OSM пошук у Nominatim
    Поштові індекси LT-62001
    Міська влада
    Мер міста Феліксас Джаутас з 2009 року
    Веб-сторінка www.alytus.lt


    Алітус
    лит. Alytus
    у Вікісховищі?

    Алітус (лит. Alytus, пол. Olita, рос. Олита) — місто на півдні Литви, адміністративний центр Алітуського повіту і Алітуського району; шосте в Литві за кількістю жителів.

    Положення й загальна характеристика[ред. | ред. код]

    Alytus hillfort.jpg

    Місто розташоване на обох берегах Німану за 105 км від Вільнюса і за 69 км від Каунаса. Текстильна компанія «Alytaus tekstilė», відоме підприємство з виробництва алкогольних напоїв «Alita».

    Населення[ред. | ред. код]

    У 2017 році у місті налічувалося 52 933 мешканців.

    P social sciences.png
    Динаміка населення з 1823 по 2017
    1823 1827 1867*[1] 1886 1896 1897пер. 1923пер. 1931 1939
    600 289
    (Alytus I)
    554 1769
    926 (Алітус I)
    843 (Алітус II)
    822 3445
    1 435 (Алітус I)
    2 010 (Алітус II)
    6322 7124 9207
    1959пер. 1964 1970пер. 1974 1979пер. 1983 1989пер. 2001пер. 2006
    12 300 15 600 28 165 40 200 55 509 64 000 73 015 71 491 67 443
    2007 2008 2009 2010 2011пер. 2012 2013 2014 2017
    66 749 65 856 64 770 63 630 60 302 58 515 57 281 56 357 52 933
    P social sciences.png
    Гістограма динаміки населення
    Національний склад станом на 2011

    Назва[ред. | ред. код]

    Передбачається, що назвою місто зобов'язане річці — притоку Німану. Нині річка називається Алітупіс (літ. Alytupis), але раніше могла носити назву Алітус (лит. Alytus).

    Герб[ред. | ред. код]

    Герб місто отримало разом з магдебурзькими правами, наданими привілеєм короля Стефана Баторія 15 червня 1581. Історичний герб міста підтверджений декретом президента Литви 11 грудня 1995.

    Історія[ред. | ред. код]

    Перша згадка в письмових джерелах відноситься до 1377. Міські права надано в 1581.

    У перші ж дні Німецько-радянської війни 22-23 червня 1941 року в районі Алітуса стався великий танковий бій. Під час Другої світової війни в Алітусі розстріляно близько 10-20 тисяч євреїв (точне число не відомо [2]; детальних досліджень ніколи не було, а в різних джерелах згадується число — 60 тисяч — сумнівно, тому що ні в Алітусі, ні в радіусі 50 км стільки євреїв ніколи не жило. Про розстріл привезених євреїв ніяких даних немає, а концтаборів поблизу теж не було). З липня 1941 по квітень 1943 на території казарм діяв концентраційний табір військовополонених «Сталаг-343». З травня 1943 по липень 1944 тут же знаходився табір для переміщених осіб, головним чином із західних областей Росії. Частина полонених використовувалася на сільськогосподарських роботах у садибах литовських селян. Судячи з архівних даних, у таборі загинуло близько 2 тисяч радянських військовополонених і цивільних осіб. На місці братських могил створено меморіал з білим обеліском у центрі (нині на території Алітуського міського парку).

    У липні 1944 при штурмі міста і форсуванні річки частинами 11-ї гвардійської армії загинуло багато солдатів і офіцерів. Після війни у ​​сквері на вулиці Улону було обладнано кладовище з похованнями 2891 радянського воїна, серед них 6 Героїв Радянського Союзу. (гвардії полковник Г. Ємельянов, гвардії старший лейтенант В. Калінін, молодший сержант М. Ніконов, рядовий А. Тихоненко, старший сержант І. Тонконог, молодший сержант А. Ахмедов)

    Відмітки[ред. | ред. код]

    1. Олита. Географічно-статистичний словник Російської імперії, T. 3 (Лаарсъ — Оятъ). СПб, 1867, C. 619
    2. Holocaust Education(англ.)

    Посилання[ред. | ред. код]