Алі Фетхи Ок'яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алі Фетхи Ок'яр
тур. Ali Fethi Okyar
Ali fethi okyar prr.jpg
Народився 29 квітня 1880(1880-04-29)
Прилеп, Македонія
Помер 7 травня 1943(1943-05-07)[1] (63 роки)
Анкара, Туреччина або Стамбул, Туреччина
Поховання Цвинтар Зінджирлікую
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність дипломат, політик
Alma mater Монастирська військова вища школаd і Османський військовий коледжd
Знання мов турецька[2]
Учасник Італійсько-турецька війна 1911—12 і Балканські війни
Посада Член Великих національних зборів Туреччини[d], Turkish Ambassador to Franced, Сhairman of the Сabinet of the Executive Ministers of Turkeyd[3], прем'єр-міністр Туреччини, Q106612704?[3], ambassador of Turkey to the United Kingdomd, list of Ministers of National Defence of Turkeyd, Minister of National Defenced і Minister of Justiced
Військове звання підполковник
Партія Республіканська народна партія
Конфесія іслам

Алі Фетхі Ок'яр (тур. Ali Fethi Okyar; 29 квітня 1880, Прилеп, вілайєт Монастир, Османська імперія — 7 травня 1943, Стамбул, Туреччина; до 1934 року: Алі Фетхі-бей) — турецький державний діяч і дипломат, військовий офіцер та дипломат протягом останнього десятиліття існування Османської імперії. Він також був другим прем'єр-міністром Туреччини (1924—1925) та другим головою турецького парламенту після Мустафи Кемаля.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в черкеській або албанській сім'ї.

У 1913 році він приєднався до комітету союзу та прогресу (ветеракії джемійєті) і був обраний Генеральним секретарем комітету. У тому ж році був призначений послом у Болгарії, а військовим аташе дипломатичної місії був Мустафа Кемаль.

У жовтні 1922 був призначений міністром внутрішніх справ Туреччини.

З 1924 по 1923 та в 1924—1925 роках — прем'єр-міністр Туреччини. Одночасно поєднував цю посаду з посадою Міністра національної оборони країни (1924—1925).

У проміжку між цими призначеннями був головою Великих національних зборів.

У 1925—1930 роках був послом Туреччини у Франції. Він попросив Ататюрка під час зустрічі до Ялова, дозволити заснувати опозиційну Ліберальну республіканську партію, аби створити традицію багатопартійної демократії у Туреччині. Однак коли уряд помітив підтримку цієї опозиційної партії серед ісламістів та противників реформ Ататюрка, вона була оголошена незаконною та закритою, ситуація аналогічна Прогресивно-республіканській партії, яка проіснувала кілька місяців у 1924 році.

У 1939—1941 роках обіймав посаду міністра юстиції.

Примітки[ред. | ред. код]