Алі аль-Муктафі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алі аль-Муктафі
араб. أبو أحمد علي المكتفي بالله
Dinar of al-Muktafi, AH 292.jpg
Динар аль-Муктафі
Ім'я при народженні أبو أحمد علي بن أحمد‎‎
Народився 875 або 877
Багдад
Помер 13 серпня 908(0908-08-13)
Багдад
Громадянство Багдадський халіфат
Національність араб
Титул халіф
Посада Abbasid caliph[d]
Термін 902—908 роки
Попередник аль-Мутадід
Наступник аль-Муктадір
Конфесія іслам
Рід Аббасиди
Батько аль-Мутадід
Мати Чічек
Брати, сестри  • Джафар аль-Муктадір
Діти 8 синів

Алі аль-Муктафі (*877/878 — 13 серпня 908) — 17-й володар Багдадського халіфату в 902908 роках. Тронне ім'я з арабської мови перекладається «Однією сутністю з Богом». Повне ім'я — Абу Мухаммад Алі ібн Ахмад аль-Мутадід аль-Муктафі біллах.

Життєпис[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Походив з династії Аббасидів. Старший син халіфа аль-Мутадіда від тюркської наложниці Чічек. Народився у 877 або 878 році. При народженні отримав ім'я Алі. Здобув гарну освіту, особливо в управлінні та військовій справі. Протягом 895—898 років обіймав посади валі (намісника) в Реї (Північна Персія), Казвіні, Кумі та Хамадані. У 899 році призначено валі важливої провінції аль-Джазіра (Північно-Західний Ірак). У 890 році також стає валі в Рацці. На цій посаді очолив війська, що мали придушити карматський рух в Аравії, проте Алі зазнав поразки. У 902 році після смерті батька рушив з Ракки до Багдада, де його забезпечив присягу сановників та військовиків візир аль-Касім ібн Убайдаллах. Алі став новим халіфом під ім'ям аль-Муктафі.

Володарювання[ред. | ред. код]

Новий правитель загалом намагався продовжити політику свого попередника. Разом з тим він зменшив покарання, які було запроваджено аль-Мутадідом. Також ліквідовано підземні в'язниці останнього. Намагаючись поліпшити становище селян в Саварі (Нижня Месопотамія) халіф повернув деякі землі, конфісковані батьком та зменшив податки на землю. При цьому деякий час аль-Муктафі обмірковував думку щодо повернення столиці до Самарри, але швидко відмовився від цього через великий кошторис.

В державному управлінні значну вагу набув візир аль-Касім ібн Уьайдаллах, який зумів відсторонити від посад або стратити декількох впливових сановників та військовиків. також домігся заручин сина халіфа зі своєю донькою. В період почалося протистояння двох бюрократичних кланів — Банул-Фурата і Банул-Джарра, в якому значну роль відігравав візир аль-Касім. Після смерті останнього у 904 році значну силу при дворі халіфа набрав клан Бануль-Джарра.

У 902 році наказав продовжувати морські походи до Егейського моря, розпочати за попереднього халіфа. В результаті було сплюндровано острова Лемнос, Тенедос, місто Абідос, взято в облогу Фессалоніки. Це викликало напруження з візантійською імперією в Кілікії, прибережні землі якої зазнали спустошень з боку супротивника. Але аль-Муктафі не наважився на відкриту війну з візантійцями.

У 903 році аль-муктафі розпочав військову кампанію проти карматів, які чим далі становили все більшу небезпеку владі халіфату на Близькому Сході. Сам володар залишився в Рацці, відправивши проти карматів військовиків Мухаммада ібн Сулеймана аль-Катіба, Бадра аль-Хаммамі і аль-Хусейна ібн Хамдана. Війська останніх перемогли карматів біля Дамаску та Хами, звільнивши усю Північну Сирію.

Після цього успіху, скориставшись послабленням Тулунідів, халіф у 904 році відправив війська на чолі із Ахмадом ібн Кайгалаґхом, які повністю захопили Сирію, після чого стрімко вдерлися до Палестини. Послаблене військо Тулунідів не чинило значного спротиву, що дало змогу аббасідським загонам досягти Нілу. У 905 році добуто остаточну перемогу, владу Тулунідів повалено, а Єгипет приєднано до халіфату. Невдовзі почалося повстання в Єгипті, яке очолив один з родичів повалених Тулунідів. Протягом 905—906 років точилися бойові дії. Лише у травні 906 року його остаточно придушено.

За відсутності значних військ халіфа в Сирії, кармати знову тут активізувалися. Їх загони атакували Дамаск, Тіверію та інші міста північної Палестини і південної Сирії. Після цього в облогу було взято місто Куфа, сплюндровано області уздовж Євфрату. Боротьба з карматами з перемінним успіхом тривала протягом 906 року. В цей час останні захопили та пограбували 3 великі каравани, що йшли до Мекки. Втім у січні 907 року у вирішальній битві при Аль-Кадісії (південна Месопотамія) військам карматів завдано нищівної поразки. Цим забезпечено захист Близького Сходу на тривалий період.

У 906 році відправив війська проти Візантійської імперії. Останні сплюндрували землі в Малій Азії до річки Галіс, втім без значного успіху. Втім у 907 році не підтримав візантійського військовика Андроніка Дуку, який повстав проти імператора і захопив місто Іконій. Останній зрештою втік до Багдада. Того ж року аббасидський флот на чолі із Рашіком ар-Вардамі (відомим у візантійців як Лев Триполітанський) зазнав важкої поразки від візантійського флоту на чолі із Гімеріосом. У 908 році аль-муктафі уклав мирний договір з імператором Левом VI.

В цей час аль-муктафі був тяжко хворим. Тому рішення щодо спадкоємця трону взяли на себе візирі та інші сановники. Вони відкинули кандидатуру досвідченого ібн аль-Мутазза і обрали як такого малолітнього брата халіфа — Джафара, розраховуючи правити замість нього. Халіф формально підтримав це рішення. Він помер у серпні 908 року.

Родина[ред. | ред. код]

  • Абдуллах (905—949), 22-й халіф у 944—946 роках
  • Мухаммад
  • Джафар
  • Аль-Фадл
  • Абудл-Малік
  • Абдул-Самад
  • Муса
  • Іса

Джерела[ред. | ред. код]

  • Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Éd. PUF, (ISBN 978-2-13-054536-1)
  • Markus Hattstein, Peter Delius: Islam. Kunst und Architektur. Könemann, Köln 2000, ISBN 3-89508-846-3.
  • Kennedy, Hugh N. (2004). The Prophet and the Age of the Caliphates: The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century (Second ed.). Harlow, UK: Pearson Education Ltd. ISBN 0-582-40525-4.