Амадина гірська
| Амадина гірська | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Oreostruthus fuliginosus (De Vis, 1897) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Амади́на гірська[2] (Oreostruthus fuliginosus) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Нової Гвінеї. Це єдиний представник монотипового роду Гірська амадина (Oreostruthus).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13 см, вага 19 г. У самців верхня частина тіла переважно тьмяно-оливково-коричнева, верхня частина голови має сірий відтінок. Верхні покривні пера хвоста червоні, хвіст коричневий, поцяткований темними поперечними смужками. Нижня частина тіла оливково-коричнева, боки червонуваті. Нижні покривні пера хвоста мають червоні кінчики. У самиць нижня частина тіла світліша, ніж у самців, червоні плями в оперенні у них менші. Дзьоб червоний, очі чорнувато-карі, лапи тілесного кольору. Молоді птахи мають світліше, більш коричневе забарвлення, ніж дорослі птахи, червоні плями в їх оперенні відсутні, дзьоб у них темно-роговий.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Гірські амадини мешкають в горах Центрального хребта на острові Нова Гвінея, зокрема в горах Судірман і Овен-Стенлі. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах, на узліссях та у високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками, на висоті від 2800 до 3780 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, плодами, ягодами і комахами.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Oreostruthus fuliginosus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 20 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 20 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
- Bruce M. Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea; Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton 2016, ISBN 978-0-691-16424-3
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |