Амалафріда
| Амалафріда | |
|---|---|
| Народилася | 460 |
| Померла | 526[1] |
| Країна | Готи |
| Діяльність | консортка |
| Титул | королева-консорт і принцеса |
| Рід | Амали |
| Батько | Теодемер |
| Мати | Ерелеува |
| Брати, сестри | Теодорих Великий |
| У шлюбі з | Тразамунд |
| Діти | Теодат і Амалабергаd |
Амалафріда (460-526) — остготська принцеса, дочка короля Теодимира та його наложниці Ерелії (Ереліуви). Була сестрою короля Теодоріха Великого і матір'ю Теодата — обидва вони були королями остготів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Жила в украй неспокійну епоху безперервних воєн, пов'язаних з Великим переселенням народів, падінням Західної Римської імперії, вторгненням варварських племен на Балканський півострів. Її брат Теодоріх Великий переміг Одоакра, об'єднав розрізнені племена остготів у єдину державу на Балканах. Королівство Теодоріха займало Східні Балкани, всю Італію та Сицилію.
У 500 для зміцнення відносин з вандалами, що на той час контролювали Північну Африку, Сардинію і Корсику, король Італії Теодоріх вирішив укласти альянс з королем вандалів і аланів Тразамундом і видав за нього овдовілу сестру Амалафріду. Разом з нею до вандалів до Карфагену прибули 1 000 готських воїнів і 5 000 слуг як посаг.
Після смерті Тразамунда його наступником став Хільдеріх. Він намагався збільшити свій вплив за допомогою тісніших взаємин з католицькою церквою та Східною Римською імперією. Для цього, навіть не зайнявши трон, Хільдеріх наказав повернути з посилання католицьких єпископів і поповнити вакантні місця в єпископствах. Аріанка Амалафріда була різко проти такої політики вандалів. Хільдеріх звинуватив її у підготовці перевороту і наказав стратити. Разом з нею перебиті і всі готи з її почту. Теодоріх, збираючись помститися за свою сестру, почав збирати військо для походу на Карфаген і набрав значний флот, але під час військових приготувань помер (526)).
У Амалафріди було двоє дітей — Теодахад і Амалаберга, відомостей про їхніх батьків історія не зберегла.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
Література[ред. | ред. код]
- Георг Пфайльшифтер. Теодорих Великий = Theoderich der Große. — СПб : Евразия, 2017. — 271 с. — ISBN 978-5-8071-0351-2.
- Хервиг Вольфрам. Готы. От истоков до середины VI века (опыт исторической этнографии) = Die Goten. — СПб : Издательский дом «Ювента», 2017. — 656 с. — ISBN 5-87399-142-1.